Поради споживачам

Поради споживачам до новорічних свят

Споживачу варто знати! Що таке "завдаток" і "аванс"?

Алгоритм захисту прав споживачів

Поради мешканцям району щодо придбання побутової техніки

Для чого потрібен покупцю чек?.

До уваги підприємців:   Наявність Куточка споживача обов’язкова!.

Роз’яснення щодо дотримання вимог  Правил користування електричною енергією для населення.

Головний спеціаліст  з питань захисту прав споживачів виконкому Жовтневої районної у місті ради повідомляє.

До уваги суб'єктів господарювання сфери торгівлі лікарськими засобами!.

Контроль у сфері житлово - комунального господарства.

До уваги мешканців Жовтневого району – покупців лікарських засобів!.

Ось собі і замовив двері через об’яву в газеті…..

Як не стати наступним  Інтернет – ошуканим споживачем?.

Пам'ятка позичальника банку за споживчим кредитом..

Поради споживачам побутових послуг.

Поради споживачам  при замовленні послуг з виготовлення  (поставки) та установки металопластикових виробів.

Поради туристам..

Порядок поновлення споживчих прав.

Порядок пред’явлення претензій у разі невдалої покупки або неякісного виконання замовлення.

Права споживача  у разі придбання слухових апаратів.

Про обов’язкову видачу споживачу розрахункового документу та контрольні перевірки правильності розрахунків зі споживачами.

Речі покупця у супермаркеті: хто за них відповідає?.

Самолікування може бути шкідливим  для вашого здоров'я.

Хімчистка підвела.

Чи зобов’язані споживачі (покупці) здавати речі при вході у супермаркет?.

Що робити, коли техніка вийшла з ладу?.

Щодо Порядку надання побутових послуг.

Щодо порядку розв’язання спорів  у сфері житлово-комунальних послуг.

ІНФОРМАЦІЯ щодо роз’яснення прав та обов’язків споживачів електроенергії,  порядку відключення споживачів від користування електроенергією.

Щодо термінів гарантійного ремонту техніки.

Як уникнути обрахування?.

Які вимоги до маркування харчових продуктів на сьогоднішній день?.

Що потрібно пам'ятати

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Споживачу варто знати! Що таке "завдаток" і "аванс"? "Завдаток" не повертається!

Шановні споживачі, будьте уважні при придбанні продукції (товарів, робіт, послуг), звертайте увагу на зазначені у договорах умови попередньої оплати! Уважно вичитуйте договір! Якщо у договорі зазначено передоплату у формі "завдатку", то краще відмовитися від такої угоди, оскільки "завдаток" не повертається!

Пам’ятайте, своїм підписом Ви даєте згоду на пропоновані суб’єктом господарювання (продавцем чи виконавцем послуг) умови договору купівлі-продажу товару (замовлення послуги), у тому числі у частині умов передоплати, що у подальшому унеможливлює вирішення питання щодо повернення коштів у повному обсязі (наприклад, якщо побутова техніка не підійшла Вам з будь-яких причин).

Завдаток – це грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником (споживачем) у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

 Як спосіб забезпечення виконання зобов’язань завдаток має такі особливості:

 • предметом завдатку може бути лише грошова сума або рухоме майно (наприклад, якщо при купівлі телевізора вартістю в 1000 грн. покупець видав продавцю 100 грн. завдатку, то йому необхідно доплатити в майбутньому за телевізор ще 900 грн. );

 • завдатком забезпечується виконання лише договірних зобов’язань, а не зобов’язань, які виникли з інших підстав;

 • він може мати місце лише за погодженням сторін;

 • дача завдатку є доказом укладання договору, особливо в тих випадках, коли договір не потребує письмової форми;

 • угода про завдаток, яка обов’язково є письмовою, підтверджує наявність договору.

Якщо сторона, яка дала завдаток, відмовляється від виконання договору, завдаток залишається в іншої сторони. Іншими словами, якщо покупець вважає, що ціна телевізора велика чи його не влаштовує ця модель, то наданий завдаток 100 грн. залишається у продавця.

Якщо від виконання договору ухиляється інша сторона, то вона зобов’язана не лише повернути завдаток, а й сплатити таку ж за розміром суму, так званий подвійний завдаток, тобто повернути не 100 грн., а 200 грн.

Сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов’язана відшкодувати іншій стороні збитки із заліком суми завдатку.

У разі припинення зобов’язання до початку його виконання за порозумінням сторін або внаслідок неможливості його виконання завдаток має бути повернутий.

Завдаток необхідно відрізняти від авансу.

Аванс – це також визначена грошова сума або цінності, які покупець чи замовник передають продавцю чи виконавцю робіт у рахунок майбутніх платежів за передане майно, виконану роботу чи надані послуги. Аванс, як і завдаток, є доказом укладання договору і зараховується в рахунок кінцевого платежу.

Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов’язання. Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов’язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути.

І якщо продавець чи виконавець послуг (робіт) отримали як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано, то незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.

Коли не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

 

Алгоритм захисту прав споживачів

Відповідно до положень Закону України "Про захист прав споживачів" (далі – Закон) споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Продавцем є суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Статтею 4 "Закону" визначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

- захист своїх прав державою;

- належну якість продукції та обслуговування;

- безпеку продукції;

- необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

- відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;

- звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;

- об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).  

У разі, якщо споживач вважає, що його права та законні інтереси порушені він має право на їх захист у визначеному законом порядку.        

Нижче наведені поради споживачам, щодо алгоритму дій у випадку порушення їхніх прав.

По-перше: незалежно від місця та способу придбання (замовлення) товарів, робіт, послуг споживач має право на одержання розрахункових документів (чеків, квитанцій, договорів), що підтверджують факт їх придбання або замовлення. Слід неухильно пам’ятати це про правило та завжди вимагати у продавця видачу зазначених документів.

По-друге: негайно після виявлення факту порушення своїх споживчих прав необхідно звернутися до продавця із письмовою заявою-претензією з вимогою щодо відновлення права. Претензія складається в двох примірниках в довільній формі і адресується продавцю (керівнику юридичної особи, фізичній особі-підприємцю). Важливо отримати на другому примірнику претензії відмітку про її отримання продавцем (виконавцем послуг) із зазначенням дати, прізвища і посади особи, яка прийняла претензію, її підписом.

У випадку ухилення продавця від прийняття або реєстрації претензії слід направити її засобами поштового зв’язку на юридичну адресу продавця (виконавця) з описом вкладеної кореспонденції та повідомленням про вручення.

Якщо ваша претензія не була прийнята або не розглянута, на неї не була надана відповідь або відповідь виявилася необґрунтованою та незаконною, а проведені переговори з керівництвом закладу не призвели до задоволення ваших законних вимог, необхідно звертатися до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі – Інспекція), яка входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Територіальні органи Інспекції є в усіх адміністративно-територіальних одиницях України. Вимоги до звернення в Інспекцію регулюються положеннями Закону України «Про звернення громадян». 

Територіальним органом Інспекції у Дніпропетровській області є Держспоживінспекція у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпро-петровськ,  пл. Шевченка, 7).   За дорученням цієї інспекції розглядає звернення у м. Кривому Розі - відділ захисту прав споживачів та ринкового нагляду у Криворізькому регіоні Держспоживінспекції у Дніпропетровській області    (м.Кривий Ріг, вул. Косіора, 20, тел. 92-85-75).

У випадку якщо результати звернення до Інспекції не дали бажаного результату, споживач має право за захистом своїх порушених прав звернутися до судових органів. Таке право споживача визначено у статті 3 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних  прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 22 "Закону" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. При цьому, відповідно до правил підсудності, визначених у статті 110 зазначеного Кодексу позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

По-третє: під час підготовки будь-яких документів, що стосуються захисту прав споживача використовуйте інформацію, наведену у "Куточку споживача", що має бути розміщена в усіх, без виключення закладах торгівлі та послуг.

По-четверте: відповідно до статті 4 "Закону" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Моральна шкода, згідно із положеннями статті 23 Цивільного кодексу України  полягає у:

- фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

- душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

- душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

- приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Вимогу про відшкодування моральної шкоди може бути заявлено як під час підготовки претензії так і в позовній заяві у разі звернення до суду.

Зазначені поради є запорукою успіху у відстоюванні споживчих прав громадян.

 

Поради мешканцям району щодо придбання побутової техніки

Шановні споживачі! Не купуйте побутову техніку зопалу в першому-ліпшому магазині. Краще витратити свій час на вивчення асортименту декількох торгових точок, відвідайте Інтернет - сайти. Це дозволить Вам порівняти ціни, асортимент, гарантійні умови, обслуговування та можливі знижки. Тільки   після цього віддавайте перевагу тому чи іншому магазину.

Перед тим як придбати товар, Вам потрібно завжди визначитись, чи дійсно це той товар, який Вам підійде по технічним характеристикам, кольору, габаритам, тощо. Оскільки придбання будь-якої техніки повинно бути обдуманим кроком, який не зіпсує Вам настрій у майбутньому.

1.  Основні правила продажу побутової техніки:

- продавець зобов’язаний перевірити справність виробу, продемонструвати по змозі його роботу та ознайомити споживача з правилами користування;

- якщо на товар надається гарантія, то продавець зобов’язаний заповнити відповідні розділи гарантійного і відривного талонів на гарантійне обслуговування та надати інформацію про підприємства (майстерні), що здійснюють гарантійний ремонт;

- при продажу товару, який потребує проведення робіт з уведення в експлуатацію, продавець зобов’язаний надати споживачу відповідну інформацію або забезпечити виконання таких робіт.

Продавець зобов’язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Інформація, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) на державній мові у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні.

Під час продажу товару продавець зобов’язаний видати споживачеві розрахунковий документ.

На вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції, контрольні ваги для вимірювання точності придбаного товару.

2.  Чи варто придбавати сертифікат додаткового сервісного обслуговування побутової техніки. Чи має право споживач відмовитися від цієї пропозиції магазину?

Деякі магазини пропонують придбати покупцю сертифікат додаткового сервісного обслуговування. Цей сертифікат є платним. Радимо споживачам уважно вичитати умови сертифікату (договору). Своїм підписом споживач дає згоду на пропоновані умови обслуговування. Радимо, звернути увагу на строки виконання ремонтних робіт, умови розірвання цього договору та повернення коштів.

Споживач має право на вільний вибір товарів та послуг. Забороняється примушувати споживача придбавати продукцію неналежної якості або непотрібного йому асортименту (товарів, послуг).

Звертаємо увагу, продавець обов’язково повинен надати гарантійні зобов’язання виробника. Гарантійний ремонт здійснюється безкоштовно.

Але, авторизований сервісний центр у разі відсутності гарантійних талонів або їх неналежного заповнення відмовить споживачу у проведенні гарантійного обслуговування.

Звертаємо увагу, споживач має право пред'явити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено - протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника.

Тому, рекомендуємо, навіть після закінчення гарантійного строку, здійснювати ремонт побутової техніки тільки в авторизованих сервісних центрах, адреси яких надані в супровідних документах до придбаного товару.

При виконанні гарантійного ремонту гарантійний строк збільшується на час перебування продукції в ремонті.

3.     Як правильно прийняти доставлений товар?

По-перше, необхідно правильно оформити послугу «доставка товарів».

Доставка товарів здійснюється у строк не пізніше 7 днів з моменту оформлення покупки, якщо інший строк не установлено згідно з домовленістю сторін.

Доставка товарів споживачу оформляється замовленням-квитанцією або іншим документом із зазначенням найменування суб'єкта господарювання, прізвища споживача, його місця проживання, дати оформлення замовлення, назви товару, артикула, кількості предметів, видів і вартості послуг, дати та часу виконання замовлення тощо.

Доставлені споживачу товари приймаються ним згідно з даними, зазначеними в розрахунковому документі.

Увага!У разі виявлення невідповідності товарів при доставці (передачі) товару,  умовам продажу (даним, зазначеним у розрахунковому документі), некомплектних або товарів неналежної якості споживач може відмовитися від прийняття цих товарів.

У цьому разі оформляється акт, у якому зазначаються причини відмови. На підставі акта суб'єкт господарювання повинен доставити споживачеві товари без недоліків або повернути вартість товарів та послуг.

Є випадки, коли споживачі ставлять свій підпис в супровідній документації при доставці товару без перевірки їх комплектності, без перевірки споживчих властивостей, без огляду зовнішнього товарного вигляду, чим унеможливлюють в подальшому вирішення питання щодо обміну товару на якісний або розірвання договору купівлі - продажу та повернення сплачених коштів.

Своїм підписом покупець підтверджує, що до продавця претензій він не має, оскільки, якість товару, його товарний вигляд перевірено ним при доставці та передачі товару.

У разі коли товар потребує проведення робіт з уведення в експлуатацію, суб'єкт господарювання зобов'язаний надати споживачу відповідну інформацію або забезпечити виконання таких робіт та надати інформацію про підприємства (майстерні), що здійснюють гарантійний ремонт.

4. Якщо покупка виявилася невдалою, а саме: товар не задовольнив покупця за розміром, фасоном або з інших причин та не може бути використаний за призначенням, які права має споживач?

По-перше, необхідно попередити, що постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 172 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів», встановлено перелік товарів, які не підлягають обміну (поверненню).

До цього переліку входять

продовольчі товари;

лікарські препарати та засоби;

предмети сангігієни;

непродовольчі товари, зокрема: парфюмерно - косметичні вироби, дитячі іграшки м'які, дитячі іграшки гумові надувні, зубні щітки, розчіски, рукавички, тканини, килимові вироби метражні, білизна натільна, білизна постільна, друковані видання, аудіо -, відеокасети, товари для немовлят (пелюшки,  соски,  пляшечки для годування тощо), ювелірні вироби з дорогоцінних металів та інші.

Товар, який не входить до вищезазначеного переліку, наприклад, технічно складна побутова техніка та інші, споживач має право обміняти на аналогічний у продавця або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним  перерахуванням вартості або розірвати договір купівлі – продажу непродовольчого товару та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару.

Але, скористатися цим правом можна протягом 14 днів, не рахуючи дня купівлі,  якщо триваліший строк не оголошений продавцем, та за умови, якщо товар не використовувався, збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачу разом з проданим товаром.

5. Чи має право споживач на обмін товару, якщо споживач придбав побутовий товар у кредит?

Так, може відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту.

Звертаємо увагу, у цьому випадку споживач уклав два договори: договір купівлі-продажу товару з магазином та договір про надання споживчого кредиту з банком.

З вимогою про розірвання цих договорів необхідно звернутися вчасно, протягом 14 днів, як до керівництва магазину, в якому придбано товар, так і до керівництва банку, з яким укладено договір про надання споживчого кредиту.

Споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку (14 днів).

З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути  кредитодавцю кошти, одержані згідно з договором.

Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.

Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які інші збори у зв'язку з відкликанням згоди.

Увага! Право відкликання згоди не застосовується щодо:

споживчих кредитів, забезпечених іпотекою;

споживчих кредитів на придбання житла;

споживчих кредитів, наданих на купівлю послуги, виконання якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.

Споживач має право достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат. Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, кредитодавець зобов'язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача у бік їх зменшення.

6. Про права споживача у разі придбання продукції неналежної якості.

Статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, у разі виявлення недоліків протягом встановленого гарантійного строку споживач має право вимагати на свій вибір безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, пропорційного зменшення ціни, відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця) або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару належної якості.

Споживач має право пред'явити вимогу на свій вибір або продавцю за місцем придбання товару, або виробнику, або авторизованому сервісному центру, який зазначено у супровідній документації, що додається до продукції.

Якщо товар виготовлено за межами України, вимоги задовольняються за рахунок продавця (імпортера).

Споживачеві слід взяти за правило: всі претензії необхідно оформляти виключно письмово.

Претензія обов’язково складається в двох примірниках, з яких один реєструється у продавця (виконавця) (дата, номер реєстрації, прізвище, ім’я, по батькові особи, що прийняла претензію, підпис, печатка або штамп) та залишається у споживача, а другий – залишається у продавця (виконавця).  Якщо підприємець відмовляється приймати та реєструвати претензію, то даний екземпляр претензії направляється рекомендованим листом з повідомленням за місцем здійснення підприємницької діяльності або за місцем його реєстрації.

7. За чий рахунок здійснюється доставка неякісних товарів до сервісного центру?

Доставка товарів вагою понад п'ять кілограмів та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виробника або авторизованого сервісного центру.

8. Який термін виконання гарантійного ремонту?

Продавець (виробник, авторизований сервісний центр) зобов'язанi прийняти товар неналежної якості у споживача, скласти акт прийму-передачі товару в ремонт i задовольнити його вимоги.

Недоліки товару повинні бути усунути протягом 14 днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.

За кожний день затримки усунення недоліків понад установлений термін (14 днів) споживачу повинна виплачуватися неустойка в розмiрi1% вартості товару.

9. Перелік товарів, з яких утворюється обмінний фонд.

На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається товар з обмінного фонду, який зобов’язаний створити суб’єкт господарювання-продавець товару.

Перелік товарів, з яких утворюється обмінний фонд затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 172: телевізори, мікрохвильові печі, магнітоли, кухонні машини, магнітофони, в'язальні машини, радіоприймачі, пилососи, холодильники, електропраски, морозильники, електроміксери, пральні машини, електросоковижималки, апарати телефонні, у тому числі мобільного зв'язку, персональні комп'ютери та комплектуючі частини до них, апаратура для відеозапису та відтворення, зображення і звуку,електрочайники, електрофени, електрокавоварки.

За кожний день затримки цієї вимоги також виплачується неустойка в розмірі 1% вартості товару.

10. В який термін продавець повинен повернути грошову суму при поверненні товару?

Гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути кошти у день розірвання договору – в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом 7 днів.

Шановні споживачі, будемо сподіватися, що ці нескладні поради припадуть в пору при виборі побутової техніки. Вдалих Вам покупок!

 

 

Для чого потрібен покупцю чек?

 

 Треба бути грамотним та завжди захищеним споживачем», – але про це ми, згадуємо тільки тоді коли заплатимо за неякісний товар чи послугу. Для того, щоб швидко реагувати в такій ситуації необхідно пам‘ятати найпершу пораду споживачам: завжди необхідно зберігати документи, що підтверджують факт купівлі-продажу (замовлення).

Не маючи таких документів в своєму розпорядженні, громадяни свідомо позбавляють себе права на державний захист.

Чому це так важливо?

Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що всі вимоги споживача розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа. Якщо будуть документальні докази, тим більше шансів на успіх матимете споживач товарів (робіт, послуг) для відстоювання своїх прав.

Чи має право продавець на ринку відмовити покупцю у видачі чеку?

Якщо продукти харчування або непродовольчі товари купується на ринку, споживач має право вимагати від продавця товарний чек, що засвідчує факт купівлі, у якому зазначаються: найменування суб'єкта господарювання, ряд та номер торгівельного місця на ринку, найменування товару, ціна товару, дата продажу, прізвище і ініціали продавця та його підпис.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

Якщо продавець відмовляється видати чек, то краще утриматися від покупки та придбати той же товар у іншого продавця.

Якщо придбання продукції виявилося не вдалим?

Як правило люди, що попадають у конфліктну ситуацію, обвинувачують у виниклій проблемі протилежну сторону. Кожна зі сторін жадає власної перемоги і поразки свого опонента.

Перший крок при виникненні конфлікту між споживачем і продавцем товарів чи послуг – це переговори, спроба вирішити проблему мирним шляхом.

Другий крок – бажано викласти свої вимоги у письмовій формі з посилання на законодавчі акти. Обов’язково слід додати до заяви копії розрахункових документів.

Також до суб'єкта господарювання можна звернутися через «Книгу відгуків і пропозицій», яка повинна бути розміщена у «Куточку споживача», на видному, доступному місці.

Як показує досвід, більшість продавців задовольняють законні права споживачів.

Якщо в результаті проведення таких переговорів сторони не прийшли до вирішення конфлікту?

У цьому випадку вони можуть звернутися до головного спеціаліста з питань захисту прав споживачів виконкому районної у місті ради, який допоможе вирішити цей конфлікт відповідно до законодавства про захист прав споживачів.

Надаємо адресу: вул. Шурупова, 2, кабінет № 112, тел. 50-38-24.  Прийомні дні: понеділок, четвер з 9.00 до 12.00 та 13.00 до 17.00.

Проте в будь-якому разі при зверненні до спеціаліста споживачу необхідно:

 чітко сформулювати питання, на які він хоче отримати відповіді;

 зробити копії всіх документів, що стосуються справи.

 Наприклад, у випадку виникнення конфлікту між споживачем та продавцем (виробником, виконавцем) при придбанні товарів (робіт, послуг) споживачу необхідно мати документ, що встановлює факт купівлі, містить дані про дату купівлі, ціну, відомості про продавця (виробника, виконавця), тобто чек, паспорт виробу чи гарантійний талон.

І ще раз звертаємо увагу: що б ви не купували чи замовляли, у тому числі на ринку, вимагайте чек!

 

 

До уваги підприємців:   Наявність Куточка споживача обов’язкова!

 

Останнім часом до головного спеціаліста з питань захисту прав споживачів виконкому районної у місті ради досить часто почали надходити звернення від підприємців району з питанням: Чи обов’язково в торговельному приміщенні розміщувати куточок споживача і яка інформація в ньому повинна бути розміщена?

Враховуючи зазначені звернення надаємо інформацію щодо куточка споживача та інформації, яка повинна бути в ньому розміщена.

Для об’єктів торгівлі та закладів ресторанного господарства:

Відповідно до п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006р. №833 "Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення" всі суб’єкти господарювання, що провадять торговельну діяльність через роздрібну, дрібнороздрібну торговельну мережу та мережу закладів ресторанного господарства (ресторани, кафе, кафетерії тощо), повинні забезпечити:

наявність на видному та доступному місці куточка покупця, в якому розміщується інформація про найменування власника або уповноваженого ним органу, книга відгуків та пропозицій, адреси і номери телефонів органів, що забезпечують захист прав споживачів;

розміщення торговельного патенту, ліцензії відповідно до встановлених законодавством вимог;

продаж товарів згідно з установленими правилами і нормами.

 На вимогу споживача відповідальний працівник суб'єкта господарювання повинен надати йому цей Порядок, Закон України "Про захист прав споживачів", санітарні норми, ветеринарні документи, правила продажу окремих видів товарів відповідно до спеціалізації суб'єкта господарювання.

У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням прізвища, імені та по батькові продавця, а також відомості про суб'єкта господарювання, що організував торгівлю:

для юридичної особи - найменування, адреси і номера телефону;

для фізичної особи - підприємця - прізвища, імені та по батькові, номера свідоцтва про державну реєстрацію та найменування органу, що здійснив таку реєстрацію.

Для об’єктів сфери побуту:

Відповідно до п.7 постанови Кабінету Міністрів України від16 травня 1994р. N 313 "Про затвердження правил побутового обслуговування населення" (із змінами та доповненнями) суб’єкти господарювання повинні забезпечити у приміщенні, де проводиться приймання та видача замовлень, на видному і доступному для замовників розміщення:

ці Правила;

витяг із Закону України «Про захист прав споживачів» в частині надання послуг;

перелік побутових послуг, що надаються;

інформація про повне найменування виконавця, його адреса, номери телефонів, прізвище, ім’я та по батькові керівника (власника);

копії свідоцтв про державну реєстрацію, сертифікатів відповідності на послуги, які підлягають обов’язковій сертифікації, а також копії торгових (спеціальних торгових) патентів, спеціальних дозволів (ліцензій) за видами послуг, які підлягають патентуванню, ліцензуванню;

зразки матеріалів та затверджених в установленому порядку виробів;

ціни і тарифи на послуги, матеріали та вироби;

перелік нормативно-технічних документів, вимогам яких повинні відповідати послуги;

гарантійні зобов’язання виконавця послуг;

інформація про працівників, які обслуговують замовників, номери телефонів місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів Держстандарту, перелік категорій громадян, які користуються пільгами в отриманні побутових послуг;

книга заяв і пропозицій.

 У разі надання послуг поза межами приміщення виконавець повинен забезпечити умови для ознайомлення замовника з цими Правилами, надання замовнику на робочому місці виконавця інформації про найменування, розташування, номер телефону виконавця, що організував надання послуг, номер свідоцтва про державну реєстрацію та назву органу, що провів державну реєстрацію.

Для суб’єктів, що здійснюють торгівлю на ринках міста:

Відповідно до п.16 рішення Криворізької міської ради від 22.12.2004р. №2489 "Про затвердження Правил торгівлі на ринках м. Кривого Рогу" (із змінами та доповненнями) на торговельному місці продавця - юридичної особи установлюється табличка із зазначенням назви, місцезнаходження і номера телефону суб'єкта господарювання, що організував торгівлю, прізвища, імені та по батькові продавця, а також його фото; у разі здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню розміщується копія ліцензії.

На торговельному місці продавця - фізичної особи (підприємця)  установлюється табличка із зазначенням його прізвища, імені та по батькові, номера свідоцтва про державну реєстрацію та назви органу, що здійснив цю реєстрацію, прізвища, імені, по батькові його продавця, а також розміщується фотографія продавця (додаток 2) та копії патенту за фіксованим розміром податку чи свідоцтва про сплату єдиного податку, у разі здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, - копія ліцензії.

Для суб’єктів, що надають населенню готельні послуги:

Відповідно до п.2.2 наказу Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 року N 19 "Про затвердження Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг" готель зобов'язаний надати споживачу необхідну, достовірну, доступну та своєчасну інформацію про готельні послуги.

Інформація доводиться до відома споживача у доступній наочній формі і розміщується у приміщенні, що призначене для оформлення розміщення споживача, у зручному для огляду місці та повинна включати таке:

зазначення нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати готельні послуги;

ці Правила;

свідоцтво про присвоєння готелю відповідної категорії (якщо вона присвоєна);

копію сертифіката на послуги, що підлягають обов'язковій сертифікації;

копію ліцензії, якщо даний вид діяльності підлягає ліцензуванню;

ціну номера (місця в номері);

перелік основних послуг, що входять у ціну номера (місця в номері);

перелік і ціну додаткових послуг, що надаються за окрему плату;

відомості про форму та порядок оплати послуг;

перелік категорій осіб, що мають право на отримання пільг, а також перелік пільг, що надаються при наданні послуг у відповідності до законодавства;

відомості про роботу закладів (підприємств) громадського харчування, торгівлі, зв'язку, побутового обслуговування та інших, що розташовані в готелі. У разі їх відсутності - дані про місцезнаходження та режим роботи найближчих до готелю підприємств харчування, зв'язку та побутового обслуговування;

відомості про органи, що здійснюють захист прав споживачів.

 

Роз’яснення щодо дотримання вимог  Правил користування електричною енергією для населення

  Надходять скарги від громадян району з питань припинення постачання електричної енергії та відключення споживачів від електромережі без попередження про відключення, щодо порядку проведення експертизи лічильника у разі наявності ознак порушення пломб та про підстави для здійснення штрафних нарахувань з боку енергопостачальника.

Виконкомом Криворізької міської ради було направлено запит до Національної комісії регулювання електроенергетики України, на який було надано наступні роз’яснення.

Щодо відповідності нарахування по акту про порушення Правил користування електричної енергіє для населення у разі порушення пломб.

Абзацом першим пункту 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 (далі – ПКЕЕН), споживання електричною енергією здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1 до ПКЕЕН) і укладається на три роки.

Згідно з положеннями пунктів 8,10 та 11 ПКЕЕН прилади обліку електричної енергії (далі – прилади обліку) мають бути придбані, встановлені, підключені енергопостачальником. Прилад обліку повинен мати пломбу з відбитком повірочного клейма територіального органу Держспоживстандарту та пломбу з відбитком клейма або логотипу енергопостачальника .

У разі встановлення приладу обліку в квартирі (будинку) або в іншому об’єкті споживача енергопостачальник складає акт про збереження пломб у двох примірниках, один з яких залишається у споживача.

Відповідальність за збереження приладів обліку, встановлених у квартирі, на інших об’єктах споживача та пломб на них несе споживач.

Як зазначено абзацами першим та другим пункту 53 ПКЕЕН, у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження.

У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

Відповідно до абзацу п’ятого пункту 53 ПКЕЕН, розмір відшкодування збитків, заподіяних енергопостачальнику внаслідок користування електричною енергією, обчислюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушенням споживачем правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 № 562 (далі – Методика).

Разом з тим, пунктом 15 Правил визначено, що пошкоджені прилади обліку, а також прилади обліку із зірваними або пошкодженими пломбами підлягають експертизі, що проводиться комісією у складі представників енергопостачальника та територіальних органів Держспоживстандарту або спеціалізованими організаціями (підприємствами), які мають право на проведення відповідної перевірки, із залученням представників Держспоживстандарту. Експертиза приладу обліку, який належить споживачу або за збереження якого він відповідає, здійснюється у присутності споживача. За результатами експертизи складається акт.

Як зазначено пунктом 1.3.2 Положення про проведення експертизи приладів обліку електричної енергії у побутових споживачів, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.06.2003 № 322 (далі – Положення), експертиза лічильників проводиться у разі наявності ознак порушення пломб чи підробки відтиску тавра територіального органу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі – Держспоживстандарт) або енергопостачальника, втручання в лічильний механізм.

Застосування цього Положення є обов’язковим для енергопостачальних організацій усіх форм власності та громадян ( пункт 1.2 Положення).

Відповідно до пункту 2.2 Положення, у разі виявлення представником енергопостачальника ознак порушень, наведених у пунктах 1.3.1 – 1.3.3 Положення, або його сумнівну правильній роботі лічильника такий лічильник також у зазначені терміни підлягає зняттю, опломбуванню і направленню на експертизу.

Лічильники, що підлягають експертизі, повинні пломбуватися з використанням пломби, логотип якої містить індивідуальний номер та назву енергопостачальника. Пломба додатково встановлюється у тому самому місці, де встановлена пломба Держспоживстандарту. У разі неможливості встановити пломбу в цьому місці або виявлення пристосувань для заниження показань лічильника, лічильник разом з цими пристосуваннями пакується в поліетиленовий пакет і опломбовується в присутності споживача (пункт 2.3 Положення).

Після зняття і опломбування лічильника електричної енергії представник енергопостачальника складає акт-повідомлення про направлення на експертизу лічильника електроенергії (далі – Акт-повідомлення) (пункт 2.4 Положення).

За результатами експертизи складається акт проведення експертизи лічильника електроенергії у трьох або, у разі встановлення лічильника на сходовій клітці, чотирьох примірниках відповідно до форми, наведеної у додатку 2 до Положення (пункт 2.9 Положення).

 Таким чином, у разі якщо енергопостачальником не буде надано акту про збереження пломб, акту-повідомлення про наплавлення на експертизу лічильника електроенергії та експертизою не буде доведено факту втручання в роботу засобу обліку, відповідно він не буде мати підстав для здійснення нарахувань по акту про порушення ПКЕЕН відповідно до Методики.

Щодо процедури відключення споживачів у разі заборгованості за спожиту електричну енергію

Пунктом 27 ПКЕЕН зазначено, що у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20 день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі. Забороняється відключення споживачів перед вихідними та святковими днями.

Таким чином, попередженням про відключення слід вважати будь-який документ, який буде підтверджувати факт отримання споживачем даного попередження.

Рекомендуємо, для уникнення конфліктних ситуацій своєчасно оплачувати спожиту електричну енергію.

 

Головний спеціаліст  з питань захисту прав споживачів виконкому Жовтневої районної у місті ради повідомляє.

 

Відповідно до п.21 постанови Кабіну Міністрів України від 15.05.2006 N 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2011 N 706):

суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити можливість використання спеціальних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства.

 Відповідно до постанови Кабіну Міністрів України від 29.09.2010 № 878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів»:

суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону використовують реєстратори розрахункових операцій, повинні здійснити перехід на обов'язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги):

 до 1 липня 2011 року - суб'єкти господарювання (крім суб'єктів малого підприємництва), які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб;

 до 31 грудня 2011 року:

суб'єкти малого підприємництва, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб;

суб'єкти господарювання, включаючи суб'єкти малого підприємництва, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення від 25 до 100 тис. осіб.

Кількість платіжних терміналів повинна становити не менше ніж 50 відсотків кількості реєстраторів розрахункових операцій, а у разі наявності одного реєстратора розрахункових операцій суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити приймання спеціальних платіжних засобів.

Звільняються від обов'язкового приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних Сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств, підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. метрів (крім автозаправних станцій), а також суб'єкти господарювання, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 25 тис. осіб.

 

 До уваги суб'єктів господарювання сфери торгівлі лікарськими засобами!

 

Головний спеціаліст з питань захисту прав споживачів виконкому Жовтневої районної у місті ради інформує.

8 вересня 2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання фальсифікації лікарських засобів», яким внесено зміни до Закону «Про лікарські засоби», Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів а також Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зокрема, у Законі «Про лікарські засоби» визначено термін «фальсифікований лікарський засіб» і встановлено кримінальну та адміністративну відповідальність за виготовлення та реалізацію фальсифікованих лікарських засобів.

Згідно із змінами, «фальсифікований лікарський засіб — лікарський засіб, який умисно промаркований неідентично (невідповідно) відомостям (одній або декільком з них) про лікарський засіб з відповідною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів України, а так само лікарський засіб, умисно підроблений у інший спосіб, і не відповідає відомостям (одній або декільком з них), у тому числі складу, про лікарський засіб з відповідною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів України».

Законом визначено, що «до Державного реєстру лікарських засобів України вносяться такі відомості про лікарський засіб:

• назва лікарського засобу (торговельна назва, міжнародна непатентована назва);

• виробник (назва, місцезнаходження юридичної особи та її виробничих потужностей);

• синоніми, хімічна назва, повний склад лікарського засобу;

• фармакологічна дія, фармакотерапевтична група лікарського засобу;

• показання, протипоказання, запобіжні заходи, взаємодія з іншими лікарськими засобами;

• способи застосування, доза діючої речовини в кожній одиниці та кількість одиниць в упаковці;

• побічна дія, форма випуску, умови зберігання, термін придатності, умови відпуску;

• інструкція для медичного застосування лікарського засобу; фармакопейна стаття або методи контролю якості лікарського засобу».

Законом у новій редакції викладено статтю 14, яка визначає органи державного контролю за якістю лікарських засобів та умовами їх виробництва. Згідно із внесеними змінами, «контроль за якістю лікарських засобів та умовами їх виробництва здійснюється центральним органом виконавчої влади з лікарських засобів та підпорядкованими йому територіальними органами виконавчої влади з лікарських засобів відповідно до закону.

Законодавчим актом Кримінальний кодекс доповнено новою статтею 321-1 «Фальсифікація лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів». Згідно із статтею, «умисне виготовлення фальсифікованих лікарських засобів, а так само придбання, перевезення, пересилання чи зберігання з метою збуту або збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів, якщо такі дії створили загрозу для життя чи здоров'я особи, або вчинені у великих розмірах, — карається штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17,0 тис. грн. до 34,0 тис. грн.) або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією фальсифікованих лікарських засобів, сировини та обладнання для їх виготовлення.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або в особливо великих розмірах, або якщо вони спричинили тривалий розлад здоров'я особи, а так само виробництво фальсифікованих лікарських засобів, — караються позбавленням волі на строк від трьох до п´яти років з конфіскацією фальсифікованих лікарських засобів, сировини, та обладнання для їх виготовлення.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією фальсифікованих лікарських засобів, сировини, обладнання для їх виготовлення, та майна».

Законом доповнено Кодекс України про адміністративні правопорушення новою статтею 44-2 «Фальсифікація лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів» згідно якої умисне виготовлення, придбання, перевезення, пересилання чи зберігання з метою збуту або збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів, вчинені у невеликих розмірах, — тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до п’ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 грн. до 850 грн.).

 

Контроль у сфері житлово - комунального господарства

 

Головний спеціаліст з питань захисту прав споживачів виконкому Жовтневої районної у місті ради повідомляє:

Відповідно до Указу Президента України від 8 квітня 2011 року № 439/2011, яким затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України і встановлено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України є правонаступником прав та обов’язків Державної архітектурно-будівельної інспекції – урядового органу державного управління, що діяв у складі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, та Державної житлово-комунальної інспекції – урядового органу, що діяв у складі Міністерства житлово-комунального господарства України.

 Свої повноваження Держархбудінспекція України здійснює безпосередньо через свої територіальні органи – інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

У Дніпропетровській області територіальним органом Держархбудінспекції України є:         

Інспекція ДАБК у Дніпропетровській області   ,  49600, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, 29-а тел. (056) 745-36-54; 745-40-76; 745-39-07

У місті Кривому Розі є:

 Криворізький регіональний відділ інспекції ДАБК у Дніпропетровській області,     50000, м.Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 4 тел. 92-55-12

Держархбудінспекція України здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням:

 • юридичними і фізичними особами державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт, перепланування та реконструкції (дообладнання) житлового фонду, будівель громадського призначення, елементів упорядження територій для задоволення потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення;

 • суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури;

 • виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг правил технічної експлуатації, користування системами водопостачання, каналізації та теплопостачання, технічних вимог до засобів обліку і регулювання споживання води і теплової енергії, кількості та якості житлово-комунальних послуг;

 • юридичними і фізичними особами державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою, за винятком контролю у сфері квітково-декоративного насінництва;

 • органами місцевого самоврядування норм та правил у сфері поховання та похоронної справи;

 • суб'єктами у сфері житлово-комунального господарства державних стандартів, правил і норм у сфері поводження з побутовими відходами;

 • а також правил і норм технічної експлуатації житлових будинків, користування прибудинковими територіями та правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків;

 • здійснює контроль за виконанням приписів про усунення порушень вимог законодавства у сферах містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів та правил, у сфері житлово-комунального господарства.

Держархбудінспекція України

 • розглядає справи про правопорушення у сферах містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства з прийняттям відповідних рішень;

 • проводить аналіз та узагальнення результатів контролю за якістю виконаних будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

 • зупиняє підготовчі та будівельні роботи, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;

 • виконує функції замовника робіт зі знесення самочинно збудованих об'єктів будівництва;

 • виконує у межах своїх повноважень функції з управління об'єктами державної власності.

 Інформацію про роботу Державної архітектурно-будівельної інспекції можна отримати на офіційному сайті http://www.dabi.gov.ua

 

До уваги мешканців Жовтневого району – покупців лікарських засобів!

 

Головний спеціаліст  з питань захисту прав споживачів  виконкому Жовтневої районної у місті ради інформує, що громадяни України мають право перевірити якість лікарського засобу.

Державна служба України з лікарських засобів (Держлікслужба України) забезпечує контроль якості лікарських засобів на всьому шляху його життєвого циклу – від виробництва до реалізації в аптечних закладах. У разі виникнення підозри щодо якості лікарського засобу інспектор вилучає підозрілу упаковку та відправляє її на експертизу до однієї з лабораторій відомства.

Так само кожен громадянин України має право, згідно Конституції України (ст.40), у разі, якщо в нього виникла підозра щодо якості лікарського засобу, звернутися зі скаргою на його якість до Держлікслужби України або до одного з її територіальних органів у письмовій або усній (викладеній громадянином і записаній посадовою особою на особистому прийомі) формі з чітко викладеними пропозиціями, зауваженнями, заявами і скаргами, які відносяться до компетенції Держлікслужби України.

У зверненні обов’язково має бути зазначене прізвище, ім’я, по-батькові, місце проживання громадянина, його контактні телефони. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

У разі, якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення чи без дотримання встановлених чинним законодавством вимог, воно повертається громадянину з відповідним роз’ясненням. Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором, а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визначається анонімним і розгляду не підлягає.

Якщо звернення стосується підозри щодо якості лікарського засобу, до листа необхідно додати касовий чек та зразок цього лікарського засобу, або, якнайменше, чітко написати його назву, серію та вказати адресу та назву аптечного закладу, де його було придбано. (Це необхідно для того, аби виключити можливість використання звернень громадян у недобросовісній конкурентній боротьбі).

Після отримання скарги представники Держлікслужби України вилучають лікарській засіб в тому аптечному закладі, який вказано у скарзі. Підозрілий препарат віддають на експертизу до однієї з лабораторій відомства, і його обіг в аптеці тимчасово забороняється. Вартість лабораторного дослідження лікарського засобу громадянин, що звернувся зі скаргою, не сплачує.

Якщо результати експертизи вказують на те, що засіб є доброякісним, обіг препарату поновлюється. Якщо ж встановлюється його неналежна якість, Держлікслужба України забороняє обіг такого препарату та проводить подальше дослідження, яке має на меті встановити причину погіршення якості препарату.

Лікарській засіб може втратити якість з багатьох причин. Зокрема, це може бути наслідком порушення умов його транспортування постачальниками, чи порушення умов зберігання препарату в аптечному закладі.

З адресами Держлікслужби України та її територіальних органів можна ознайомитися на офіційному сайті відомства, або в куточку споживача, якій є у кожній аптеці.

Відсутність адреси місцевого територіального органу в куточку споживача або ж самого куточку споживача само по собі є порушенням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

Рекомендуємо суб'єктам господарювання сфери торгівлі лікарськими засобами розмістити наступну інформацію у куточках споживача.

Державна служба України з лікарських засобів

03115, Київ, проспект Перемоги, 120, (044) 450-12-66; (044) 393-21-47

Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів в Дніпропетровській області

49027, Дніпропетровськ, пл.Жовтнева,4, 6 поверх к. 601-605, (056) 740-21-87; (056)740-21-86.

 

Ось собі і замовив двері через об’яву в газеті…

 

Одними з поширених звернень, що надходять до спеціаліста з питань захисту прав споживачів виконкому Жовтневої районної у місті ради були, є і залишаються послуги, які надаються «горе» - підприємцями через засоби масової інформації (газети, телебачення, об’яви на стовпах, вхідних дверях у під’їзд, тощо).

Відкриваємо будь-яку міську газету, що приймає та розміщує об’яви від приватних осіб і спостерігаємо наступне:

Ремонт холодильників (телевізорів, тощо) вдома у замовника. Швидко та якісно (іноді ще й знижки пенсіонерам надаються). телефон…..

Виготовлення пам’ятників. Граніт, мармур, метал тощо. телефон…..

Заміна сантехніки, каналізації. Швидко та дешево.

Виготовлення балконних рам, дверей тощо. телефон…..

Установка автономного опалення. Документи. телефон…..

Здаю квартиру, почасово, щодобово. телефон…..

 

Та ще можна цілу купу прикладів наводити. А чи варто?

Начебто нічого особливого. Замовив, виконали, наче якісно, всі задоволені.

А якщо на другий день після ремонту холодильника він знову зламався, або через тиждень нова сантехніка (автономне опалення) затопила сусідів, квартира зайнята вже іншими мешканцями, а кошти заплачені тощо? Що робити? Куди бігти? І найголовніше – кого шукати?

І саме з цього моменту починається саме найцікавіше і нажаль, в більшості випадків, не досить приємне.

На сьогоднішній день щоб замовити собі будь-яку побутову послугу дійсно достатньо придбати рекламну газету. В таких газетах вибір послуг достатній для любого мешканця. Однак, чи варто довіряти всім, хто подає об’яви в місцеві (та й не тільки) засоби масової інформації (ЗМІ), чи варто вірити на слово, що все буде гаразд і буде працювати не один рік?

Як же все ж таки вирізнити чесних підприємців від нечесних? Як вибрати саме того виконавця, який в майбутньому буде відповідати за свої вчинки і не змінить номер свого телефону на інший у разі виникнення проблем?

Про це та інше головний спеціаліст з питань захисту прав споживачів Жовтневої районної у місті ради спробує досить зрозуміло для кожного довести до відома.

Отже, перше питання, яке виникає у споживача, коли він хоче замовити будь-які послугу: Де шукати виконавця? І перше, що приходить на думку: "Треба придбати газету". Проблем на даному етапі немає ніяких, адже споживач сам вибирає видавника (газету), та й немає таких газет, коли одні друкують чесних підприємців, а інші нечесних. Тож придбали…

Починаєте телефонувати і чуєте наступне:

"Скажіть свою адресу, ми самі до Вас приїдемо";

"Це буде коштувати достатньо дешево, якщо порівнювати з іншими";

"За якість ми відповідаємо";

"Це буде виконано за один день";

"Дешевше Ви не знайдете";

"Виїзд на місце та зняття розмірів у нас безкоштовно" тощо.

 

Дуже цікаві пропозиції… А чи варто на них реагувати, вважаючи, що підприємець Вам щось зробить безкоштовно або подарує якусь цікаву річ?

В даному випадку є остаточна відповідь – Ні! Використовуючи такі улови, приватні підприємці саме на це і розраховують.

Тому, по-перше, перед тим як погоджуватися на виконання якоїсь послуги, Вам необхідно впевнитися в тому, що цей приватний підприємець є реальним, має свій офіс, куди можна звернутись та ознайомитись з переліком послуг та цінами на них, і куди, в майбутньому, Ви зможете звернутись з певними претензіями.

По-друге, бажано побачити на власні очі його свідоцтво про державну реєстрацію. Маючи такі документи, приватні підприємці, в більшості, є легальними та офіційно зареєстрованими. А це вже досить важливо.

З певною періодичністю головний спеціаліст також відпрацьовує об’яви в ЗМІ. Іноді приватні підприємці, на запитання: "Де ви знаходитесь? Ми хочемо до Вас приїхати та здійснити замовлення.", відповідають: "А навіщо це Вам? Ми самі до Вас приїдемо". В таких випадках необхідно бути уважним і обережним, оскільки в 80% випадків це і є підприємці без належної реєстрації (тобто – нелегали). І краще Вам відмовитись від замовлення послуги у такого підприємця.

Майже все перевірили, погоджуєтесь на виконання.

Постає наступне питання: "Як оформити операцію виконання послуги (роботи)?"

Відповідно до п. 9 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994р. N313 "Про затвердження правил побутового обслуговування населення" (із змінами та доповненнями) послуги надаються замовникам згідно з угодами, документальним підтвердженням укладення яких є такі документи: договір, розрахунковий документ встановленої форми.

Тобто, в усіх випадках купівлі товару, замовлення роботи чи послуги необхідно отримати письмове підтвердження цього факту.

Чому це є актуальним? П.11 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів" наголошує, що всі вимоги споживача розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

Для послуг (робіт) - обов'язково виписується квитанція (укладається договір), в якій повинні бути відомості про:

- хто є виконавець;

- початок роботи;

- кінець роботи;

- ціну послуги (роботи) і порядок внесення плати;

- кількість та ціну пред'явленого вами матеріалу;

- гарантійний термін на послугу (роботу) тощо.

Досить поширеними є звернення від мешканців району стосовно виконання послуг або робіт, коли самі споживачі, віддаючи кошти (а досить часто і немалі), не вимагають видачі розрахункових документів. Також, нажаль, на сьогодні мають місце факти, коли споживач має тільки мобільний телефон виконавця або вирізку з газети з його об’явою, при цьому не маючи ні чеку, ні договору, тобто жодного документу, що підтверджує факт виконання послуги. В результаті розгляду досить важко, а іноді і неможливо, підтвердити факт виконання послуги, а також  і вартість її виконання.

Тому, перед тим як починати виконувати роботи (надавати послуги), обов’язково поцікавтесь, а чи видає підприємець чеки, або чи укладає договори на виконання робіт (послуг)?

Тільки уважно перевіривши всі вищезгадані питання, можете сміливо замовляти і бути впевненими, що в майбутньому Ви зможете захистити свої права.

 

Як не стати наступним  Інтернет – ошуканим споживачем?

 

Протягом останнього часу до головного спеціаліста з питань захисту прав споживачів виконкому Жовтневої районної у місті ради надходять звернення громадян-споживачів щодо порушення суб’єктами господарювання їх прав при реалізації продукції на замовлення, яка здійснюється поза торгівельними чи офісними приміщеннями, та укладенні договорів щодо продажу товарів на відстані.

Саме таким чином через мережу Інтернет та телемагазини здійснюється реалізація побутової техніки та побутового приладдя, комп’ютерної техніки, засобів косметології, парфумерно-косметичних виробів, спортивного знаряддя та тренажерів, медичної техніки, засобів для корекції фігури та інше.

На сьогоднішній день торгівля з використанням Інтернет є досить поширеною. Чимало тих громадян, у кого є доступ до Інтернету, хто останнім часом купує різні товари у всесвітній мережі. Це й не дивно, адже там, не встаючи з улюбленого крісла, можна вибрати й замовити майже все - постільну білизну, одяг, найрізноманітнішу побутову техніку, тощо. Все це підкріплюється яскравими картинками та неймовірно низькими цінами. Як тут не зацікавитися і не купити наосліп?

Чи не найбільшим задоволенням перегляд каталогів Інтернет-магазинів є для жінок. Гарно вдягнені моделі, недорогі косметичні засоби, предмети інтер'єру, які нашим господиням часто і не снилися, миттєво спрацьовують і декількома кліками комп'ютерної мишки товар замовляється додому.

Проте коли омріяна посилка приходить, у більшості випадків ілюзії зникають. Інколи приходять речі кольору інакшого від того, що на фото, відмінної тканини. Та найбільше проблем виникає із розмірами, хоча замовлення речі було здійснено за розміром, виміряного за наданою на сайті таблицею.

Так, нещодавно, наприклад, до спеціаліста звернулася молода жінка, яка придбала жіночий костюм у Інтернет-магазині, який не підійшов їй по розміру. Проте через неуважність клієнтки та недобросовісність продавця, повернути товар не вдалося, адже у жінки не було жодного документа, що підтверджував би факт покупки: чека або договору про поставку.

Так буває у більшості випадків, адже покупці часто нехтують інформацією про продукцію та відомостями про продавця, з яким співпрацюють, до прикладу, замість його юридичної адреси, зазначають лише електронну адресу або контактний телефон. В результаті виникають непорозуміння, звернутися фактично немає куди, складно розшукати продавця, який не вказує на своєму сайті адреси.

На сьогодні купівля товарів через Інтернет – це трохи лотерея для покупців. Є випадки коли:

 • замість замовленого (та вже попередньо оплаченого) мобільного телефону, покупець отримує його з дефектом, у неповній комплектації, не тієї моделі;

 • доставлений слуховий апарат доставлено з дефектом;

 • музичний інструмент (гітара) з механічним пошкодженням струни;

 • не повертають кошти за повернутий продавцю костюм;

 • Інтернет-магазин, у якому купували товар, може зникнути, як щойно отримає гроші;

 • товар виявиться фальсифікованим, конфіскованим, краденим тощо;

 • відсутні гарантійні зобов'язання виробника (продавця) та інше.

Радимо дотримуватися певних правил

Оскільки споживач не має можливості ознайомитися з товаром безпосередньо, Закон України «Про захист прав споживачів» (далі – «Закону») встановлює особливі вимоги до продавця під час надання інформації про товар і додаткові права споживача.

Перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про:

 • найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії;

 • основні характеристики продукції;

 • ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати;

 • гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом продукції;

 • період прийняття пропозицій;

 • умови поставки або виконання договору;

 • порядок розірвання договору.

Згідно до ч.3 ст. 13 «Закону» факт надання інформації повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку.

Споживач має право розірвати укладений на відстані договір шляхом повідомлення продавця (виконавця) про це протягом чотирнадцяти днів з моменту підтвердження інформації або з моменту одержання товару чи першої поставки товару (підстава: ч.4 ст. 13 «Закону»).

У разі ненадання документа або підтвердження інформації споживач повідомляє продавця (виконавця) про недійсність договору. Продавець (виконавець) протягом тридцяти днів з моменту одержання такого повідомлення повинен повернути споживачеві одержані кошти та відшкодувати витрати, понесені споживачем у зв'язку з поверненням продукції (підстава: ч.6 ст. 12 «Закону»).

Якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей (підстава: ч.9 ст. 12 «Закону»).

Якщо інше не передбачено договором, продавець повинен доставити товар не пізніше 30 днів з моменту одержання згоди споживача на укладання договору (підстава: ч.6 ст.13 «Закону»). Доставляє товари, як правило:

 • кур'єр магазину;

 • пошта;

 • кур'єрська служба;

 • залізниця.

Не менш різноманітними й способи оплати. Найпоширеніші:

 • готівкою (кур'єру);

 • банківським переказом;

 • платіжними картками на сайті магазину.

Найбільш безпечний варіант - банківський переказ. Незважаючи на декілька відсотків банківської комісії, в разі виникнення проблем із магазином, у вас буде документ про перерахунок коштів.

Споживачеві, крім інформації про товар, повинна бути надана інформація про порядок і терміни повернення товару.

Повернення товару належної якості здійснюється за таких умов:

• у разі збереження товарного вигляду, споживчих властивостей товару;

 • якщо є документ, який підтверджує факт і умови купівлі вказаного товару.

Для здійснення права на розірвання договору споживач повинен зберігати одержану продукцію у незміненому стані (підстава: ч.7.ст12 «Закону»).

Однак, повернути товар, який не сподобався, удасться не завжди. У разі коли інше не передбачено договором, споживач не має права розірвати договір, укладений на відстані, якщо:

 • надання послуги або поставка товару електронними засобами зв'язку за згодою споживача відбулися до закінчення строку розірвання договору;

 • ціна товару або послуги залежить від котировок на фінансовому ринку, тобто поза контролем продавця;

 • договір стосується виготовлення або переробки товару на замовлення споживача, тобто якщо товар не може бути проданий іншим особам або може бути проданий лише з істотними фінансовими втратами для продавця (виконавця);

 • споживач відкрив аудіо - чи відеокасету або носій комп'ютерного забезпечення, які постачаються запечатаними;

 • договір стосується доставки періодичних видань;

 • договір стосується лотерей чи інших азартних ігор.

Отакі правила дозволять максимально вберегти себе від можливих проблем.

 

Пам'ятка позичальника банку за споживчим кредитом

 

І. Рішення про отримання  споживчого кредиту - відповідальне рішення

Для прийняття виваженого рішення щодо отримання в банку споживчого кредиту позичальник повинен знати таке.

Споживчий кредит – це кредит, що надається споживачеві на придбання продукції для особистих потреб, які безпосередньо не пов’язані з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Отримання кредиту передбачає обов’язок позичальника повернути у встановлені кредитним договором строки основну суму боргу (суму, яка була отримана від банку), а також сплатити проценти за користування кредитом.

Якщо передбачені кредитним договором платежі не здійснюються або здійснюються несвоєчасно та/або в неповному обсязі, то банк може пред’явити вимогу споживачеві про сплату неустойки (штрафу, пені). Право банку пред’явити таку вимогу, як правило, зазначено у кредитному договорі.

У разі невиконання позичальником обов’язків, установлених кредитним договором, щодо забезпечення повернення кредиту, а також у разі втрати або суттєвого погіршення стану наданого в заставу майна, яке залишається в користуванні позичальника, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати фактично нарахованих процентів. Право банку пред’явити таку вимогу також, як правило, зазначено у кредитному договорі.

Пам’ятайте! Для прийняття остаточного рішення про отримання споживчого кредиту Ви повинні самостійно реально (виважено) оцінити свої потреби в його отриманні, а також свою фінансову спроможність своєчасно погашати та обслуговувати такий кредит. Це означає, що Ви повинні оцінити, яку суму грошових коштів, виходячи з обсягу Ваших фактичних доходів, а також життєво необхідних (купівля продуктів харчування, ліків тощо) та обов’язкових (оплата комунальних послуг тощо) витрат, Ви можете регулярно протягом дії кредитного договору направляти на сплату всіх платежів за кредитом.

 

ІІ. Інформація про умови кредитування

Уважно вивчіть усю інформацію про кредит, умови його обслуговування та погашення!

Для прийняття виваженого рішення про отримання споживчого кредиту необхідно отримати від співробітників банку вичерпну попередню інформацію про умови кредитування, у тому числі про усі без виключення платежі, які пов’язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Пам’ятайте! Ваше право на отримання своєчасної (до укладення кредитного договору), повної, необхідної, доступної та достовірної інформації закріплене Законом України «Про захист прав споживачів» (стаття 11) та Законом України «Про банки і банківську діяльність» (статті 55 та 56).

Порядок надання банками споживачу необхідної інформації встановлений Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 за № 541/13808 (далі – Правила № 168).

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема:

мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

форми його забезпечення;

наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

тип відсоткової ставки;

суму, на яку кредит може бути виданий;

орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

строк, на який кредит може бути одержаний;

варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

 У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Уважно вивчіть умови кредитування!

Будьте особливо уважними, розглядаючи можливість отримання кредиту в іноземній валюті. Не забувайте, що протягом усього строку дії кредитного договору Ви наражаєтесь на валютні ризики під час виконання зобов’язань за ним. Ці ризики виникають внаслідок того, що отримуючи доходи в гривнях, Вам необхідно забезпечувати виконання своїх зобов’язань у тій іноземній валюті, у якій згідно з умовами кредитного договору визначено (номіновано) заборгованість за кредитом.

Це означає, що для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором Вам необхідно буде здійснювати купівлю іноземної валюти. З огляду на це суттєвим для Вас має стати питання витрат, пов’язаних з купівлею іноземної валюти. Купувати іноземну валюту в обмінному пункті Ви будете за курсом, встановленим на момент здійснення валютно-обмінної операції.

Врахуйте, що відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов’язаної особи банку як обов’язкову умову надання банківських послуг, у тому числі надання споживчого кредиту.

Таким чином, у разі якщо банк пов’язує можливість видачі Вам кредиту з Вашим обов’язком укласти відповідні договори страхування, виключно зі страховими компаніями, або отримати посвідчу вальні написи нотаріусів, перелік яких визначає сам банк, усупереч Вашій згоді, Ви маєте право обрати інший банк, який пропонує найбільш прийнятні для Вас умовами кредитування.

Для прийняття оптимального рішення Вам слід ознайомитись з пропозиціями декількох банків, які видають споживчі кредити. Одержана інформація дозволить Вам порівняти пропозиції за споживчими кредитами в різних банках та вибрати найбільш прийнятну.

 

 III. Кредитний договір

Уважно вивчайте кредитний договір та інші документи. Не поспішайте підписувати документи.

Перед підписанням кредитного договору ретельно вивчіть його зміст. З цією метою, якщо у Вас є така можливість, візьміть проект кредитного договору (до його підписання) додому для більш уважного вивчення тих умов, які встановлюють Ваші зобов’язання (відповідальність).

Переконайтесь, що запропонований банком для підписання зміст кредитного договору не містить умов, сутність та значення яких Вам не зрозумілі.

Якщо будь-які умови кредитування Вам не зрозумілі, просіть роз’яснення і відповідні документи у співробітників банку, з’ясовуйте і уточнюйте усі питання, які цікавлять Вас, або є для Вас незрозумілими.

Залишаючи у банку заяву на отримання кредиту, зверніть увагу, що така заява може бути Вашою пропозицією (офертою) укласти кредитний договір на умовах, передбачених цією заявою. Ухвалення (акцепт) банком цієї заяви (Вашої пропозиції) означатиме укладення кредитного договору без додаткового повідомлення Вас про даний факт.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:

 1) сума кредиту;

2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;

 4) право дострокового повернення кредиту;

 5) річна відсоткова ставка за кредитом;

 6) інші умови, визначені законодавством.

Зверніть увагу, що відповідно до вимог Правил № 168 кредитний договір в обов’язковому порядку має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, – щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до Правил № 168.

У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Уважно вивчивши умови кредитного договору, ще раз зважте усі «ЗА» та «ПРОТИ» щодо отримання кредиту. Розсудливо визначте свої можливості щодо своєчасного повернення кредиту з урахуванням процентної ставки за ним та сплати вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань, що пов’язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

 

 IV. Підписання кредитного договору - найвідповідальніший етап

Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Пам’ятайте! Підписавши кредитний договір (заяву-оферту), Ви погоджуєтесь зі всіма його умовами і приймаєте на себе зобов’язання щодо їх виконання, зокрема щодо повернення у встановлені строки суми основного боргу і сплати всіх належних платежів, за невиконання (неналежне виконання) яких банк матиме право звернутися з позовом до суду.

Підписуйте кредитний договір (інші документи банку), тільки у тому разі, якщо Ви впевнені в тому, що всі його умови Вам зрозумілі, Ви чітко усвідомлюєте, які платежі, у якій сумі, у який термін і в якій валюті Вам необхідно буде сплачувати, і Ви абсолютно переконані, що зможете це зробити.

 

 V. Право споживача на відкликання згоди

на укладення договору про надання споживчого кредиту

Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов'язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором.

Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.

Споживач не зобов'язаний сплачувати будь-які інші збори у зв'язку з відкликанням згоди.

Кредитодавець зобов'язаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту, але не пізніше, ніж протягом семи днів. За кожний день затримки повернення споживачу коштів, сплачених ним згідно з договором про надання споживчого кредиту понад установлений строк (сім днів), споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка суми, належної до повернення кредитодавцем.

Право відкликання згоди не застосовується щодо:

споживчих кредитів, забезпечених іпотекою;

споживчих кредитів на придбання житла;

споживчих кредитів, наданих накупівлю послуги, виконання якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.

 

VІ. Право споживача на дострокове повернення споживчого кредиту

Споживач має право достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат. Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, встановлених в абзаці першому цієї частини, кредитодавець зобов'язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача у бік їх зменшення.

У разі реалізації споживачем своїх прав, передбачених статтями 8 і 10 цього Закону, ці права діють і стосовно кредитодавця, що надав йому споживчий кредит для придбання продукції. Кредитодавець у такому випадку зобов'язаний повернути споживачеві суму вже здійснених ним виплат при розірванні договору купівлі-продажу (виконання роботи, надання послуги) або здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача.

 

Поради споживачам побутових послуг

 

1. На які основні моменти споживачу необхідно звернути особливу увагу під час замовлення продукції (товарів, роботи, послуги)?

По-перше, важливо щоб перед вибором послуги споживач отримав максимум інформації про суб’єкта господарювання та про виріб (роботу, послугу). Ознайомитися з цією інформацією необхідно безпосередньо в приміщеннях, де здійснюється оформлення замовлення. На видному і доступному для замовників місці повинні розміщуватися:

 • Правила побутових послуг;

 • витяг із Закону України «про захист прав споживачів» в частині надання послуг;

 • перелік послуг, що надаються:

 • інформація про повне найменування виконавця, його адреса, номери телефонів, прізвище, ім’я та по батькові керівника (власника);

 • копії свідоцтв про державну реєстрацію, сертифікатів відповідності на послуги, які підлягають обов’язковій сертифікації, а також копії торгових (спеціальних торгових) патентів, спеціальних (ліцензій) за видами послуг, які підлягають патентуванню, ліцензуванню;

 • зразки матеріалів та затверджених в установленому порядку виробів;

 • ціни і тарифи на послуги, матеріали та вироби;

 • перелік нормативно-технічних документів, вимогам яких повинні відповідати послуги;

 • гарантійні зобов’язання виконавця послуг;

 • інформація про працівників, які обслуговують замовників;

 • номери телефонів місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів Державної споживчої інспекції;

 • перелік категорій громадян, які користуються пільгами в отриманні побутових послуг; • книга скарг і пропозицій.

У разі надання послуг поза межами приміщення виконавець повинен забезпечити умови для ознайомлення замовника з Правилами побутового обслуговування, надання замовнику на робочому місці виконавця інформації про найменування, розташування, номер телефону виконавця, що організував надання послуг, номер свідоцтва про державну реєстрацію та назву органу, що провів державну реєстрацію. Бажано перевірити ці дані безпосередньо за адресою, де здійснюється підприємницька діяльність виконавця робіт.

Перевірка необхідної інформації про товар-виріб (послугу) ще до їх придбання та відомостей про господарюючого суб’єкта, який проводить даний вид діяльності, дозволить уникнути непорозумінь в подальшому.

Важливо пам’ятати, що Законом України «Про захист прав споживачів» передбачений конкретний перелік відомостей про товари (роботи, послуги), які повинна містити інформація при їх реалізації, а саме:

 • назву товару (виробу);

 • зазначення нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні вироби (роботи, послуги);

 • дані про основні властивості виробів (робіт, послуг);

 • відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин порівняно з вимогами нормативно-правових актів та нормативних документів і протипоказання щодо застосування;

 • дані про ціну (тариф), умови та правила виконання робіт, надання послуг;

 • дату виготовлення (установку);

 • відомості про умови зберігання;

 • гарантійні зобов’язання виробника (виконавця);

 • правила та умови ефективного і безпечного використання виробів (робіт, послуг);

 • термін служби виробів (робіт, послуг), відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

 • найменування та адресу виробника (виконавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

 По – друге, вирішивши замовити товар (роботу, послугу) споживач повинен одержати письмове підтвердження цього факту, тобто договір.

 

2. Як правильно оформити договір, щоб він надійно захистив від неприємностей в майбутньому?

Від того наскільки докладно складений договір, залежить, чи точно будуть виконані побажання споживача. Тому, рекомендуємо перш ніж укладати договір з конкретною фірмою, порівняйте форму договору різних фірм, звернувши особливу увагу на те, докладно прописані там права й обов'язки кожної сторони.

У договорі має бути зазначено:

 • місцезнаходження (адреса, контактні телефони);

 • модель (ескіз, малюнок) виробу, розмір, матеріали, фурнітура і та інше.;

 • вартість матеріалу і фурнітури;

 • вартість робіт найменування виконавця (виробника) послуг (робіт), його (послуги);

 • ціна послуги та умови оплати;

 • дата прийому та термін виконання замовлення;

 • умови доставки, монтажу виробів;

 • гарантійні зобов'язання;

 • права та обов'язки, відповідальність сторін;

 • порядок розірвання договору;

 • печатка виконавця та підписи сторін;

 • інше.

Права, обов'язки, відповідальність виконавця і замовника, діють з моменту укладення угоди про надання побутової послуги.

 

3. Чи повинен споживач зразу заплатити повну вартість послуги?

Порядок оплати вартості послуг визначається у договорі виконавцем за погодженням із замовником.

 Він може передбачати повний розрахунок під час оформлення замовлення або часткову оплату з остаточним розрахунком під час отримання замовлення.

 Звертаємо увагу, що після кожної сплаченої операції з надання послуги замовнику видається розрахунковий документ (чек, квитанція).

 

4. Чи має право виконавець збільшити вартість робіт (послуг) в процесі їх виконання?

Чинним Законом України «Про захист прав споживачів» урегульовано питання про дії виконавця, якщо під час виконання робіт (надання послуг) виникає потреба в додаткових роботах (послугах), раніше не передбачених договором. У такій ситуації виконавець зобов'язаний отримати від споживача дозвіл на виконання таких робіт (послуг). Додаткові роботи (послуги), виконані (надані) виконавцем без згоди споживача, не зобов'язують останнього їх оплачувати.

 Виконавець зобов'язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору. У такому разі споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця.

 

5. Чи має право замовник внести зміни до замовлення в процесі виконання робіт (послуг)?

У процесі виконання замовлення замовник має право вносити до нього часткові зміни, які приймаються виконавцем за умови, що виконання їх технічно і технологічно можливе.

Якщо зміни впливають на вартість послуги, їх внесення повинно бути оформлене документально і враховане під час остаточного розрахунку за надані послуги за цінами, які діяли на час внесення змін.

 

6. Які має права споживач у разі порушення умов договору?

Відповідно до ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Однак, є застереження: якщо виконано понад 70% загального обсягу послуги чи робіт, споживач має право розірвати договір лише на частину послуги чи робіт, що залишилася. А вже виконану роботу (надану послугу) доведеться оплатити.

 

7. Чи несе виконавець відповідальність за прострочення виконання зобов'язання?

Термін виконання замовлення встановлюється за погодженням сторін.

 У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

 

8. Які права споживача у разі виявлення недоліку у виконаній роботі (наданій послузі)?

У зв’язку з цим, слід зауважити, у чинному Законі України «Про захист прав споживачів» проведено розподіл недоліків продукції (продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб) на «недоліки» та «істотні недоліки».

Недолік - будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Істотним недоліком є недолік, які роблять неможливим чи недопустимим використання товару (роботи, послуги) відповідно до його цільового призначення і не може бути усунутий, або для його усунення необхідні великі затрати праці та часу, або він робить товар (роботу, послугу) іншим, ніж передбачено договором, або проявляється після його усунення.

 Залежно від цього споживач має різні права висувати вимоги до виробника (виконавця) усунення таких недоліків.

Документами, що надають право замовникові на вимогу усунення недоліків у гарантійний термін, є касовий (товарний) чек, договір, квитанція або гарантійний талон.

У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

 • безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

 • відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

 • безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

 • відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

 • реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

За наявності у роботах (послугах) істотних відступів від умов договору або інших істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Ці вимоги можуть бути пред’явлені споживачем протягом термінів, передбачених нормативно-правовим актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких термінів – протягом 10 років.

 

9. Яким чином пред’являти претензії щодо якості наданої послуги (виконаної роботи)?

В першу чергу необхідно звернутися до суб'єкта господарювання з вимогою щодо усунення недоліків у виконаній роботі. Споживачеві слід взяти за правило: всі претензії необхідно оформлювати виключно письмово.

Претензія обов’язково повинна бути оформлена в двох екземплярах. Один з екземплярів претензії передається виконавцю робіт (послуг), а другий екземпляр реєструється виконавцем робіт (послуг) або його представником (дата, номер реєстрації, ПІБ особи, що прийняла претензію, підпис, печатка або штамп) і залишається у споживача. Якщо підприємець відмовляється приймати та реєструвати претензію, то даний екземпляр претензії направляється рекомендованим листом з повідомленням за місцем здійснення підприємницької діяльності або за місцем його реєстрації.

Обов’язково слід додати до заяви копії договору, розрахункових документів та інших документів, що є у споживача.

 

 

 


Поради споживачам  щодо укладання договору з установки металопластикових виробів

Шановні мешканці району! Будьте пильними та уважними при виборі суб’єктів господарювання, які здійснюють підприємницьку діяльність з виготовлення та установки металопластикових виробів.

Радимо перш ніж укладати договір з конкретною фірмою, порівняйте форму договору різних фірм.

Оформлення замовлення здійснюйте за місцем розташування надавача послуг, а не на дому. Бажано, щоб суб’єкт господарювання був зареєстрований у місті Кривий Ріг.

Зверніть увагу чи зазначено умовами договору:

 - найменування виконавця послуг та адреса його місце здійснення підприємницької діяльності, контактні телефони;

 - установка (монтаж) виробів;

 - терміни виконання замовлення;

 - вид виробів (модель, артикул і т.і.);

 - інформація про виріб (тип профілю (кількість повітряних камер), тип та формула склопакета - скло/марка-дистанція/наповнення-скло/марка (кількість камер, товщина і покриття скла, газонаповнення і т.і.), фурнітура (ручки, петлі, з`єднувальні елементи і т.і.), підвіконня, москітні сітки, колір виробу та фурнітури тощо);

 - ескізи (рисунки) виробу із зазначенням вимірів, режиму відкривання вікон тощо, підписів сторін;

 - вартість замовлення;

- оплата (передоплата у формі авансу, остаточний розрахунок);

 - відповідальність за порушення строків виконання замовлення;

 - гарантійні зобов’язання;

 - відповідальність сторін;

 - розірвання договору.

Якщо договорі зазначено лише умови доставки або поставки виробів, ані слова про їх монтаж, то це свідчить про те, що деякі виконавці послуг прагнуть уникнути від відповідальності за проведення робіт з монтажу (установки) металопластикових конструкцій.

Нагадуємо, законодавством передбачено, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3% вартості роботи (послуги). У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі 3% загальної вартості замовлення.

Зверніть увагу на зазначені у договорах умови попередньої оплати, чи не зазначено часом передоплата у формі "завдаток"? Варто знати та пам’ятати, "завдаток" не повертається! Якщо сторона, яка дала завдаток, відмовляється від виконання договору, завдаток залишається в іншої сторони.

Бажано, щоб у договорі було зазначено попередню оплату у формі "авансу". Якщо договір не було виконано, то незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.

До укладеного договору виконавець послуг повинен видавати розрахунковий документ (чек, квитанцію), що підтверджує факт сплачених коштів після кожної операції з надання послуги (повний розрахунок, внесення авансу, внесення часткової оплати за остаточним розрахунком).

Перед тим, як підписати договір, необхідно уважно вичитати його умови. Своїм підписом споживач дає згоду на пропоновані суб’єктом господарювання умови договору.

Якщо городяни та мешканці Жовтневого району  визначаться з виконавцем послуг чи може замовник - споживач до підписання договору отримати у спеціаліста з питань захисту прав споживачів  інформацію з питання:

 ̶  Чи надходили скарги на даного виконавця послуг?

̶  Так, таку інформацію ми надамо.

Ми також надамо професійну консультацію з питань захисту прав споживачів. Головний спеціаліст з питань захисту прав споживачів  розташований у кабінеті №112 виконкому Жовтневої районної у місті ради (вул. Шурупова, буд.2), прийомні дні: понеділок і четвер, з 9.00 до 12.00 та з 13.00 до 16.00. Контактний телефон 50-28-84.

 

 

Поради туристам

 

 Літо – пора відпочинку і подорожей. Гарних вражень і безтурботного життя. А ще - оздоровлення і підзарядки сонцем, морем, емоціями. Так повинно бути, і для більшості так і є. Але не для тих, хто придбав путівку у туристичних шахраїв або просто недбало вибрав місце відпочинку. Що робити, аби уникнути подібного досвіду? Як можна захистити свої права і оминути відпускні негаразди? Чужий досвід та деякі поради і роз’яснення.

 Спекотна пора відпусток у розпалі, що треба знати, збираючись на відпочинок?

Надто обачним слід бути в «гарячий» для тур бізнесу час – період літніх відпусток. Рекламні об'яви знову зарясніли привабливими пропозиціями відпочинку. У пікові дні турфірми-одноденки з’являються, наче гриби після дощу. Схема їхніх дій досить проста: клієнтів заманюють «привабливими пропозиціями за прийнятними цінами», забирають у них гроші – і шукай вітру в полі.

Розмірковуючи над цією темою сьогодні знову привертаємо увагу на перший погляд до елементарних речей, пов’язаних з туризмом.

Збираєтеся відпочити - скористайтеся послугами туристичної фірми

Це правило всім відоме, проте при користуванні їм є декілька моментів, якими не можна нехтувати. Краще користуватися перевіреними підприємствами, послугами якого ви були задоволені минулого разу. Якщо ви ще не маєте своєї постійної туристичної фірми зверніться до ваших друзів або родичів порекомендувати вам компанію, послугами якої вони вже користувалися і залишилися задоволені.

Не купуйтеся на яскраві обіцянки того чи іншого туру в рекламному буклеті. Насамперед слід вибрати надійну фірму, а не тур.

Якщо виникають якісь запитання щодо придбання путівки, відповіді на них можна знайти в Законі України «Про туризм».

Туристові перед придбанням туру потрібно знати:

По-перше, туристична фірма повинна мати службове приміщення (офіс), яке відповідає таким вимогам:

- має інформаційну вивіску або зовнішню рекламу із зазначенням найменування згідно з установчими документами та логотипу (за його наявності);

- при вході в службове приміщення туристичній фірми розміщується інформація про режим його роботи.

По-друге, необхідно ознайомитися з «Куточком споживача», який має бути в кожній туристичній фірмі, звернути увагу на такі документи:

- копію ліцензії;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію;

- копію довідки банківської або іншої кредитної установи про підтвердження фінансового забезпечення відповідальності туристичної фірми;

- відомості про працівників: прізвище, ім'я, по батькові керівника, його заступників, головного бухгалтера, менеджерів;

- книгу відгуків та пропозицій громадян;

- Ліцензійні умови;

- адреси та телефони центрального та місцевого органів виконавчої влади в галузі туризму, територіального управління у справах захисту прав споживачів, перелік номерів телефонів, факсів туристичної фірми.

Врахуйте, що Закон України «Про туризм» поділяє туристичні фірми на дві категорії – операторів і агентів (вид фірми можна прочитати в ліцензії).

 Суб'єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слова "туроператор" і "тур агент" без отримання ним ліцензії на здійснення відповідно тур операторської чи тур агентської діяльності.

Суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на тур операторську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України. Туроператор може здійснювати також і тур агентську діяльність без отримання ліцензії на тур агентську діяльність.

Попереджаємо суб'єктів господарювання сфери туристичних послуг про передбачену чинним законодавством відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності. Надання туристичних послуг без наявності ліцензії є суттєвим правопорушенням і тягне за собою як адміністративну, так і кримінальну відповідальність. Міра відповідальності (адміністративної чи кримінальної) визначається залежно від розмірів доходів, отриманих від діяльності без наявності ліцензії.

Так, у разі отримання доходу від туристичної діяльності в розмірі 17 тисяч гривень і вище без наявності ліцензії, правопорушнику "світить" кримінальна відповідальність у вигляді штрафу обсягом від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 до 4250 гривень) або виправних робіт на строк до 2 років, або обмеження волі на той самий строк.

У разі отримання меншого доходу можна буде обмежитись адміністративною відповідальністю у вигляді штрафу обсягом від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 340 до 680 гривень) з конфіскацією знарядь виробництва чи без такої (ст. 202 Кримінального кодексу України, ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Ліцензія видається на певний термін, якщо він прострочений – одразу йдіть звідти. Особливо треба бути насторожі мандрівнику-початківцю.

Хто краще тур агенти чи туроператор і чим вони відрізняються?

Розглянемо спочатку значення цих слів, з огляду на те, що всі туристичні фірми, незалежно від своїх розмірів, за своєю суттю є або туроператорами, або тур агентами.

Турагент – це компанія, що займається тільки продажем тур пакетів та їх елементів: місць в готелях, квитків, екскурсій і т.д. Турагент купує все це у туроператорів, і вже з готових частин може, якщо треба, сам складати програми.

Туроператор – це компанія, що займається безпосереднім “складанням ” послуг, а щоб така вільна формулювання було зрозуміліше, наведемо приклад: туроператор перед сезоном викуповує місця в готелях (за свої кошти і під свою відповідальність), домовляється з транспортними компаніями про трансфери, з екскурсійними бюро про екскурсії і т.д., таким чином, забезпечує і стежить за прийомом та обслуговуванням туриста на маршруті. Туроператор передає свої напрацювання для продажу в безліч тур агентств. Великі туроператори часто мають мережу своїх агенств-представництв, а також свої транспортні компанії та екскурсійні бюро. Деякі великі готельні мережі також самі надають повний комплекс тур послуг з прийому.

За туроператором закріплюється статус виробника послуг, а тур агент – це лише продавець готових, складених оператором туристичних пакетів. Зазвичай у тур агента як посередника путівки коштують дорожче.

Договір на туристичне обслуговування

Не буде перебільшенням сказати, що туристичний договір є головним елементом у процесі підготовки до подорожі. Від правильності укладання такого договору значною мірою залежатиме й майбутній відпочинок туриста.

За договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, тур агент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт).

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій (електронній) формі відповідно до Закону України «Про туризм». Договір на туристичне обслуговування може укладатися шляхом видачі ваучера.

До укладення договору на туристичне обслуговування споживачу туристичного продукту має бути надана інформація про:

1) основні вимоги пропонованих до оформлення виїзних/в'їзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в'їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі інформацію щодо термінів їх оформлення;

2) медичні застереження стосовно здійснення туристичної поїздки, у тому числі протипоказання через певні захворювання, особливості фізичного стану (фізичні недоліки) і віку туристів для участі в поїздці;

3) туроператора (тур агента), його місцезнаходження і поштові реквізити, наявність ліцензії на здійснення туристичної діяльності, сертифікатів відповідності та іншу інформацію відповідно до законодавства про захист прав споживачів;

4) розмір фінансового забезпечення туроператора чи тур агента на випадок його неплатоспроможності чи неспроможності (банкрутства) та кредитну установу, яка надала таке забезпечення.

До відома туристів, мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора має становити суму, еквівалентну не менше ніж 20000 євро. Розмір фінансового забезпечення туроператора, який надає послуги виключно з внутрішнього та в'їзного туризму, має становити суму, еквівалентну не менше ніж 10000 євро. Мінімальний розмір фінансового забезпечення тур агента має становити суму, еквівалентну не менше ніж 2000 євро.

Відшкодування збитків, заподіяних туристу в разі виникнення обставин неплатоспроможності туроператора (тур агента) чи внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом, здійснюється відповідною кредитною установою на підставі заяви туриста, договору на туристичне обслуговування (ваучера) та документів, що підтверджують невиконання туроператором (тур агентом) договірних зобов'язань.

Окрім вищезазначеної інформації, статтею 20 Закону України «Про туризм» визначено широкий спектр інформації, яку туристична фірма повинна надати на вимогу туриста. Перелік цієї інформації включає майже всі питання, що можуть зацікавити потенційного туриста під час обрання туру.

І як Ви бачите, в Законі «Про туризм» зазначено «на вимогу споживача». Тобто, турист - споживач послуг має право на отримання інформації і повинен цим правом обов'язково користуватися до того, як підписати договір та віддати кошти за майбутню подорож.

Ретельно перевіряйте договір, який підписуєте

Потрібно уважно вивчити наданий туристичною фірмою договір про надання послуг і, за потреби, наполягти на його коригуванні – на практиці фірми іноді йдуть на поступки. Договір обов’язково укладається письмово, затверджується печаткою і підписами сторін. Уважно читайте договір! Підписувати договір не дивлячись, великі шанси залишитися у розбитого корита. Не варто поспішати ставити свій підпис, якщо запропонований договір про надання послуг у сфері туризму надруковано дрібним шрифтом – як свідчить практика, заздалегідь нечитабельні документи найчастіше містять безліч приміток і доповнень до основного тексту договору, які роблять його умови кабальними для туриста. Розрахунок роблять на те, що на ці примітки та доповнення не звернуть уваги.

У тексті договору обов’язково повинні бути описані обсяг, умови і якість надання послуг, порядок оплати і розрахунків, термін дії, права та обов’язки сторін, їх відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

В договорі на туристичне обслуговування слід чітко вказати:

 • назва країни, місце призначення подорожі;

 • дату почала і закінчення подорожі;

 • транспортні засоби, які використовуватимуться під час подорожі, їх клас і комфортність;

 • назву готелю, в якому будуть розміщені туристи, її місцезнаходження, класність, категорію номерів з переліком послуг;

 • систему живлення (повний пансіон, напівпансіон, «шведській стіл», тільки сніданок і т. п.);

 • ціну туристичної подорожі в гривнях і іноземній валюті;

 • маршрут і програму екскурсій на кожен день перебування з визначенням їх терміну і тематики;

 • транспортний-візові і медичні вимоги в країні перебування.

Опис умов проживання в жодному випадку не повинен обмежуватися лише вказівкою зірковості готелю. У договорі дуже важливо обумовити оснащення номерів. Ідеально, коли договором зафіксовано, що в номері є туалет, душ, кондиціонер, вказано періодичність прибирання і зміни білизни. Ці дані плюс відстань до пляжу в метрах (якщо це морський курорт) про класність готелю говорять більше, ніж зірки та інші відзнаки. Саме те, про що Вам у захваті розповідають співробітники фірми або сповіщають яскраві буклети.

 Зверніть увагу на пункт „відповідальність фірми за виконання умов договору ”, наявність гарантій отримання якісних послуг, чи включений страховий збір та які умови страхування.

 Під час організації туристичних поїздок за кордон необхідно оформити наступні документи:

 • заявку туриста на бронювання туристичної послуги (туру);

 • підтвердження приймаючої сторони щодо заброньованої туристичної послуги (туру);

 • договір між туристичною фірмою і туристом;

 • туристичний ваучер (путівка);

 • договір страхування (страховий поліс);

 • програму туристичного обслуговування;

 • документи (корінці прибуткових ордерів, квитанції, касові чеки і т.п.), які підтверджують внесення туристом до каси тур фірми оплати вартості туристичних послуг (авансу, а також повної вартості туру), обумовлених в заявці туриста і договорі між туристом і фірмою;

 • транспортні документи (квитки), якщо ту фірма забезпечує транспортні послуги або надає послугу щодо бронювання та придбання квитків.

 Наявність зазначених документів та інформації в письмовому вигляді надасть можливість споживачам отримати замовлені послуги в повному обсязі, а в разі порушення умов договору - вимагати відшкодування збитків, в разі відмови туриста від туристичної послуги - повернення коштів згідно з умовами договору.

До відома туристів, туристичний ваучер (путівка) ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування. Ваучер є невід’ємною частиною угоди між туристичною фірмою і туристом.

 Ваучер має багатофункціональний характер: він підтверджує статус туриста, гарантує йому одержання всіх указаних у ваучері послуг, які турист оплатив. Для приймаючої сторони він є гарантом одержання від направляючої фірми певних коштів, що сплатив турист. На внутрішньому туристичному ринку ці ж функції виконує туристична путівка.

 Ваучер є документом суворого обліку. Порядок оформлення ваучера та його використання затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі туризму.

 Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов'язковим і забезпечується суб'єктами туристичної діяльності на основі угод із страховиками. Договором страхування повинні передбачатися надання медичної допомоги туристам і відшкодування їх витрат при настанні страхового випадку безпосередньо в країні (місці) тимчасового перебування. Обов'язкове (медичне та від нещасного випадку) страхування здійснюється один раз на весь період туристичної подорожі.

 Туристи вправі самостійно укладати договори на таке страхування. У цьому випадку вони зобов'язані завчасно підтвердити туроператору чи тур агенту наявність належним чином укладеного договору страхування.

 За вимогою туриста туроператор чи тур агент забезпечують страхування інших ризиків, пов'язаних із здійсненням подорожі. За бажанням туриста з ним може бути укладено угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних з анулюванням договору на туристичне обслуговування з ініціативи туриста, або угоду про страхування для покриття витрат, пов'язаних з передчасним поверненням до місця постійного проживання при настанні нещасного випадку або хвороби.

 Договір (контракт) між суб’єктом туристичної діяльності і туристом або групою туристів вважається укладеним з моменту оплати вартості туру та видачі туристу чи керівнику групи туристичного ваучеру.

При реалізації послуг з тимчасового розміщення та харчування на території України туристичні фірми повинні укладати договори про співпрацю із засобами розміщення та закладами ресторанного господарства, які пройшли обов'язкову сертифікацію на відповідність вимогам безпеки.

В разі оформлення договору на санаторно-курортне лікування та необхідності отримання лікувальних процедур, рекомендуємо вимагати від туристичної фірми включення в умови договору інформації про найменування кількість процедур, які входять у вартість путівки.

 Також, споживач має право, а туристична фірма зобов'язана надати інформацію про сертифікацію готелю (мотелю, оздоровчого закладу, туристичної бази тощо). На сьогодні, обов'язкова сертифікація готельних послуг здійснюється на відповідність обов'язковим вимогам нормативних документів, чинних в Україні, щодо безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їхнього майна та охорони навколишнього середовища.

 Пам’ятайте, що витрачений деякий час на отримання вичерпної та достовірної інформації про заклад відпочинку краще ніж довгочасний розпач про зіпсований відпочинок та марно витрачені гроші.

Перевіряємо

Візьміть телефони фірми, що відправляє вас у подорож. У разі неприємностей ви витратите, аби зателефонувати зі скаргою, кілька доларів, але зможете істотно покращити свій відпочинок.

 Не забудьте про адресу і телефони посольства або консульства України в тій країні, куди їдете. Може стати в нагоді, якщо у вас викрали закордонний паспорт чи під час стихійного лиха.

 Вимагайте пред’явити квиток на зворотний проїзд, прослідкуйте, щоби там було вказано номер рейсу, дату і годину відправлення.

Наполягаємо на правах

Якість туристичних послуг повинна відповідати умовам договору. Порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів.

 В разі виникнення претензій в місці перебування з питань зустрічей, розміщення, оснащення номеру, проведення оплачених екскурсій, тощо необхідно звернутися до приймаючої сторони. В разі незадоволення вирішенням питання необхідно письмово зафіксувати ці претензії у приймаючої сторони, що найчастіше передбачено умовами договору з туристом. Якщо Вам довелося сплачувати будь-які послуги, які були Вами сплачені раніше, що зазначено в договорі, зберігайте платіжні документи, аби потім підтвердити свої витрати та мати можливість вимагати їх повернення.

 Після прибуття додому мандрівник може написати відповідну претензію на ім’я керівництва туристичної фірми – відправника.

 У ній слід зазначити свої вимоги часткової компенсації вартості туру, відшкодування непередбачених витрат у зв’язку з недотриманням умов договору (наприклад, додаткові телефонні переговори з відправником, витрати на транспортування власним коштом).

 У більшості випадків компанія може запропонувати вам певну суму компенсації. Якщо цього недостатньо, залишається звернутися до суду.

 Однак, рекомендуємо вирішувати всі питання негайно після повернення з туру. Варто паралельно з позовною заявою оформити відповідні скарги до Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів (49044 м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 23), до повноважень якого віднесено право перевіряти факти порушення, а їхні висновки виступатимуть додатковим аргументом у суді.

Відмова від виконання договору

 Кожна із сторін договору може вимагати внесення змін або розірвання договору у зв'язку з істотними змінами обставин, з яких вони виходили при укладенні договору.

 До істотних змін обставин належать:

 1) погіршення умов подорожі, зміна термінів подорожі;

 2) непередбачене збільшення транспортних тарифів;

 3) введення нових або підвищення діючих ставок податків і зборів та інших обов'язкових платежів;

 4) різка зміна курсу національних валют;

 5) інші підстави, за домовленістю сторін.

 Туристи вправі відмовитися від виконання договору до початку подорожі за умови оплати туроператору або тур агенту фактично понесених ними витрат за послуги, надані до цього повідомлення.

 Туроператор або тур агент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста.

 Зміна ціни туристичного продукту, погодженої сторонами, можлива лише у випадках, передбачених договором, і тільки при істотній зміні обставин, але не пізніше ніж за 10 днів до початку туристичної подорожі у випадку, якщо її тривалість становить більше ніж 10 днів, за 5 днів до початку туристичної поїздки у випадку, якщо її тривалість становить від 2 до 10 днів, за 48 годин до початку туристичної поїздки у випадку, якщо її тривалість становить один день.

 При цьому збільшення ціни туристичного продукту не може перевищувати 5 відсотків його первісної ціни. У разі перевищення ціни туристичного продукту більше ніж 5 % первісної ціни турист має право відмовитися від виконання договору, а туроператор (тур агент) зобов'язаний повернути йому всі раніше сплачені кошти.

 У разі виникнення питань, пов’язаних з туристичними послугами, споживачі мають можливість отримати безкоштовну професійну консультацію у спеціаліста з питань захисту прав споживачів  виконкому Жовтневої районної у місті ради.

 

Порядок поновлення споживчих прав

 

 Шановні мешканці району! 

Листи особистого характеру, які потребують розгляду, обов’язково повинні бути оформлені у тому порядку, який передбачено Законом України «Про звернення громадян». У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати. Звернення без зазначення місця проживання, а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і не може бути розглянуте.

Для того щоб звернутися до державних органів за поновленням своїх споживчих прав, треба мати відомості про суб’єкта господарювання, у якого Ви придбали товар або замовили послугу (найменування, місцезнаходження) та докази порушення споживчих прав.

До доказів порушення споживчих прав можна віднести: розрахунковий документ (чек, квитанція, договір тощо), що підтверджує факт придбання товару (замовлення послуги), а також інші документи: акти експертиз; висновки авторизованих сервісних центрів; письмові звернення до суб’єктів господарювання, завірені в установленому порядку; отримані письмові відповіді продавців чи виконавців робіт (послуг).

Увага! Обов'язково слід зберігати розрахунковий документ, оскільки, згідно ч.11 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» (надалі – Закону), вимоги споживача розглядаються після його пред’явлення.

Під час продажу товару (виконання роботи, надання послуги) продавець (виконавець) зобов’язані видати споживачеві розрахунковий документ (ч.11 ст.8, ч.8 ст.10 Закону).

Увага! Закон не захищає громадян, які придбавають продукцію в місцях стихійної торгівлі.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків у придбаному товарі (замовленій послузі, виконаній роботі) споживачу необхідно в першу чергу звернутися письмово до суб’єкта господарювання, у якого придбано товар або замовлено послугу (роботу), з обґрунтованою вимогою щодо усунення виявлених недоліків.

Суб’єкти господарювання або уповноважені ними їх працівники зобов’язані зареєструвати заяву-претензію громадянина. Відмова у реєстрації звернення громадян та ненадання відповіді в установлені строки є порушенням вимог законодавства України.

Крім того, усі суб’єкти господарювання сфери торгівлі, ресторанного господарства і послуг повинні забезпечити на видному, доступному місці «Книгу відгуків та пропозицій», в яку споживачі також мають право записувати скарги, пропозиції, відгуки та зауваження. Запис у цій Книзі також може служити доказом порушення прав споживача.

Шановні споживачі! Тільки від Вас залежатиме швидкість та якість вирішення неприємної ситуації. Захищений той споживач, який добре знає споживчі права! У разі необхідності спеціаліст з питань захисту прав споживачів виконкому районної у місті ради надасть Вам кваліфіковану консультацію, підкаже, як діяти далі в той чи іншій ситуації.

 

Порядок пред’явлення претензій у разі невдалої покупки або неякісного виконання замовлення

Споживач завжди правий! Цю фразу ми часто чуємо. Але чи вірна така позиція? Ринок - це взаємовідносини сторін. І у обох сторін цих відносин є як права, так і обов'язки. Тільки в тому випадку коли споживач виконує свої обов'язки, він може наполягати на дотриманні його законних прав.

На сьогоднішній день Закон України «Про захист прав споживачів» визначає не лише права, а й обов'язки споживача. У ст. 4 «Обов'язки споживача» зазначено, що споживач зобов'язаний:

1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар;

2) в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця)  або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;

3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації;

4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

Як бачимо, нічого надприродного немає – законодавці потурбувалися про безпеку споживачів та правильне використання ними придбаних товарів. Разом із тим виробників та постачальників убезпечили від недбайливих споживачів.

Тому, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання, то в цьому випадку вимоги споживача не підлягають задоволенню.

Пред’являючи свої вимоги щодо якості товару, необхідно, в першу чергу, пересвідчитись, а чи всі вимоги щодо правил користування товаром були дотриманні з вашого боку. Якщо так, то тільки в цьому випадку споживач має право пред’являти претензії.

Нажаль на сьогодні маємо досить сумну статистику і констатуємо, що наші споживачі не знають і не вміють правильно пред’являти свої претензії. Спостерігаємо такі явища, коли споживачі, звертаючись до підприємців, що реалізували товар або надали послугу, направляються до виробника даної продукції, сервісних центрів, експертиз та інших служб і інстанцій, в усній формі з’ясовують стосунки тощо

І в даному випадку справедливо виникає питання: Яким чином пред’являти претензії щодо якості товару або виконаної роботи до кого?

В першу чергу грамотний споживач повинен пам’ятати, що право вибору належить йому, а не приватному підприємцю чи будь-якій іншій організації. Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.

Тому коли ви звертаєтесь до продавця або виконавця з питання виходу з ладу товару або неякісно виконаної послуги і чуєте у відповідь: «Звертайтесь до …», пам’ятайте, що маєте право вимагати дотримання ваших прав , в першу чергу, від продавця, а вже потім, якщо закінчилась гарантія на товар або роботу, до інших інстанцій. Не користуйтесь «щирими» рекомендаціями менеджерів та інших осіб, оскільки направляючи вас до інших інстанцій, вони знімають з себе відповідальність за якість товарів та відповідних послуг.

По друге, завжди необхідно зберігати документи, що підтверджують факт купівлі-продажу.

Це можуть бути договори, квитанції, чеки, жетони, акти виконаних робіт, свідоцтва суб’єктів підприємницької діяльності , правила, наприклад, правила страхової діяльності, рекламні обіцянки в газетах, буклетах, фотографії, медичні документи, рецепти і т.п. З документів, які ви маєте у паперовому вигляді, слід обов’язково зробити ксерокопії.

Чим більше буде у вас таких документальних доказів, тим більше шансів на успіх матимете для відстоювання своїх прав споживача у разі їх порушення.

Купуючи товар або замовляючи будь-яку послугу, не вірте продавцеві, що відмовляє вам видати чек, мотивуючи спрощеною системою оподаткування або іншими причинами.  В діючих законах та правилах відсутня підстава для відмови вам у видачі таких документів. Якщо підприємець не видає вам чек або інший розрахунковий документ, вимагайте його видачу самостійно. Однак якщо ця відмова є категоричною – відмовтесь і ви від покупки в нього товару або замовлення послуги. Особливо якщо замовляєте виконання послуг за телефоном або через засоби масової інформації (об’яви в газетах та журналах).

Чому це так важливо? Законом України "Про захист прав споживачів" визначено, що всі вимоги споживача розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

Не маючи в своєму розпорядженні таких документів, ви самостійно і свідомо позбавляєте себе права на державний захист.

Наступним кроком пред’явлення претензії є її безпосереднє написання.

Споживачеві слід взяти за правило: всі претензії необхідно оформлювати виключно письмово. І в даному випадку неважливо, чи придбали ви побутову техніку, мобільний телефон, взуття, одяг, автомобіль тощо, чи замовили виготовлення меблів, пам’ятників, метало пластикових вікон та інших виробів. І також неважливо, чи це є стаціонарний об’єкт продажу (надання послуг), чи є ринок.

Пред’являючи свої вимоги в усній формі, в більшості випадків, споживач витрачає дорогоцінний час та, що найнеприємніше, отримує стрес та розлад нервової системи.

Претензія обов’язково повинна бути оформлена в двох екземплярах і містити наступну інформацію:

ПІБ підприємця та зворотну інформацію про заявника;

інформацію про товар або замовлену послугу (що і коли придбав або замовив, які гарантійні терміни тощо);

перелік виявлених недоліків у товарі або виконаній роботі;

вимоги споживача відповідно до діючого законодавства (з ними можна ознайомитися у відповідних спеціалістів з питань захисту прав споживачів);

обов’язково слід додати до заяви копії розрахункових та інших документів, що є у споживача.

 Один з екземплярів претензії залишається у продавця (виконавця), а другий екземпляр реєструється (тобто вказується дата пред’явлення, номер реєстрації, особа, що прийняла претензію) і залишається у споживача. Якщо підприємець відмовляється приймати та реєструвати претензію, то даний екземпляр претензії направляється рекомендованим листом з повідомленням за місцем здійснення підприємницької діяльності або за місцем його реєстрації.

Запам’ятайте: оригінали розрахункових документів, договорів, квитанцій тощо залишаються у вас, а копії направляються разом з одним екземпляром суб’єкту.

Щодо термінів розгляду.

Відповідно до Закону України «Про звернення громадян» заяви громадян, які не потребують додаткового вивчення розглядаються невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Тобто мінімальний термін розгляду складає 15 днів.

Також слід зауважити, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Дотримуючись таких нескладних правил споживач може бути впевненим, що його права будуть захищені.

 

Права споживача  у разі придбання слухових апаратів

Апарати слухові це є вироби медичного призначення.

Відповідно до п.16 наказу Міністерства охорони здоров'я від 10.07.2005 № 360 «Порядок відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів» лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості, відпущені з аптек та їх структурних підрозділів, поверненню не підлягають.

Права споживача у разі придбання товару неналежної якості, у тому числі слухового апарату, визначені Законом України «Про захист прав споживачів» (далі – Закон).

Відповідно до п.1 ст.8 Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

 1) пропорційного зменшення ціни;

 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника повернення сплаченої за товар грошової суми або заміну товару на якісний.

Визначення термінів «недолік» та «істотній недолік» визначено п.12 та п.15 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рекомендуємо придбавати слухові апарати в спеціальних медичних закладах за призначенням лікаря після обстеження слуху, встановлення діагнозу захворювання та кваліфікованого підбору і настроювання слухового апарату, вимагати розрахунковий документ, який засвідчує факт придбання цього виробу (чек, квитанція). Не слід придбавати слуховий апарат у випадкових людей, через Інтернет – магазини.

 

Про обов’язкову видачу споживачу розрахункового документу та контрольні перевірки правильності розрахунків зі споживачами

 

Згідно п.11 ст.8 Закону України від 12.05.2012 № 1023- XII «Про захист прав споживачів» (надалі - №1023- XII) під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі. Згідно п.8 ст.10 Закону №1023- XII виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги).

Згідно з вимогами ст. 2 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі – Закон №265), суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері громадського харчування, торгівлі та послуг, особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, зобов’язані видати розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції.

Також нормою ст. 2 Закону №265 визначено, що розрахунковий документ — це документ установленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), який підтверджує факт продажу (повернення) товару, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Право визначати форму і зміст розрахункових документів надано Державній податковій службі України (ст. 8 Закону №265). Що і зумовило появу Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 №614 (надалі − Положення №614).

Суб’єкт господарювання повинен забезпечити наявність обов’язкових реквізитів документа. У разі відсутності хоча б одного з обов’язкових реквізитів, а також не дотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим (п. 2 Положення №614).

Розрахунковий документ повинен містити інформацію, за якою може бути чітко ідентифіковано продавця (назва, код, адреса) та товар (назва, ціна, кількість, сума), а також дату (день, місяць, рік) проведення розрахункової операції.

Загальні умови і порядок контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) встановлені ст.15, ст.16 Закону №265.

Таким чином, суб’єкти господарювання при проведені розрахунків за готівкові кошти у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг, повинні надавати розрахункові документи, що відповідають нормам Закону №265 та Положення №614. За порушення цих вимог передбачено відповідальність у вигляді фінансової санкції згідно з п.1 ст. 17 Закону №265.

Контрольні перевірки правильності розрахунків зі споживачами

Проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію мають право Державна інспекція України з питань захист управ споживачів (Державна споживча інспекція України), яка є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, та її територіальні органи в областях. Територіальним органом у нашій області є Державна споживча інспекція у Дніпропетровській області (п.4 ст. 26 Закону №1023).

Основні вимоги до контрольної перевірки правильності розрахунку зі споживачами за надані послуги та реалізовані товари суб'єктами господарювання у сфері торгівлі, ресторанного господарства і послуг незалежно від форм власності на території України визначені «Порядком проведення контрольної перевірки правильності розрахунку із споживачами за надані послуги і реалізовані товари», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.1994 № 215.

Контрольна перевірка проводиться з метою встановлення відповідності отриманої продавцем (виконавцем) плати за реалізований споживачеві товар (замовлену, надану послугу) справжній його вартості, як правило, способом негласної контрольної закупівлі товару (замовлення, одержання послуги).

При цьому службовою особою перевіряється фактична кількість, міра, маса, об'єм, якісні показники, ціна і вартість цього товару (послуги), правильність підрахунку і остаточного розрахунку за реалізований товар (замовлену, надану послугу), правильність заповнення розрахункового документу встановленої форми, що засвідчує факт продажу товару (надання послуги).

Оголошення про контрольну перевірку провадиться службовою особою відразу після передачі (оформлення, надання) продавцем (виконавцем) товару (послуги), проведення грошового розрахунку та видачі розрахункового документу встановленої форми, що засвідчує факт продажу товару (замовлення, надання послуги).

Якщо продавцем (виконавцем) не видано розрахункового документу встановленої форми, що засвідчує факт продажу товару (замовлення, надання послуги), оголошення про контрольну перевірку проводиться після передачі (оформлення, надання) продавцем (виконавцем) товару (послуги) та грошового розрахунку.

Товари, закуплені для контрольної перевірки, повинні залишатися, як правило, на місці (прилавку, у вузлі розрахунку тощо). У разі потреби товари можуть бути перенесені для перерахування їх кількості (переважування, перемірювання) в інше місце лише в присутності продавця, що здійснив їх продаж, та, за можливості, представника господарювання суб'єкта, що перевіряється.

Контрольна перевірка у суб'єктів господарювання сфери послуг проводиться на різних стадіях надання послуги − під час оформлення замовлення, її отримання, виконання робіт і під час остаточного розрахунку, як правило, шляхом аналізу документів, що засвідчують факт оформлення і надання послуги (договір, квитанція, розписка, касовий чек тощо), на відповідність обсягу і вартості послуги діючим тарифам, калькуляції, прейскурантам (з урахуванням конкретного виду послуг) і перевірки правильності розрахунку за використані матеріали, сировину, комплектуючі вироби, фурнітуру тощо, сплати (утримання) штрафів (пені, неустойки).

Контрольні перевірки здійснюється в особливих випадках (якщо для цього є обґрунтовані підстави) та за письмовим дозволом керівників Державної споживчої інспекції України та її територіальних органів або їх заступників.

Якщо неможливо повернути товар (послугу), який було використано (одержано) під час контрольної перевірки, про що зазначається в акті контрольної перевірки, відшкодування затрат відноситься на результати діяльності суб'єкта господарювання, що перевіряється.

За наслідками контрольної перевірки складається відповідний акт, застосовуються штрафні санкції.

Рекомендуємо суб’єктам господарювання сфери торгівлі, ресторанного господарства, послуг дотримуватися законодавства про захист прав споживачів, особливо у частині правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію (товари, послуги), та забезпечити належний рівень обслуговування населення.

Поради громадянам-споживачам

Що б ви не купували (замовляли), у тому числі на ринку, вимагайте у продавців товарів (виконавців послуг) видачу розрахункового документу! Це дуже важливо, оскільки, Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що всі вимоги споживача розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, що встановлює факт купівлі товару або замовлення робіт (послуг).

Пам’ятайте, під час придбання (замовлення) продукції ви маєте право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вашу вимогу продавець (виконавець) зобов'язаний надати вам контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції.

При виникненні конфлікту між вами і продавцем товарів чи виконавцем послуг, по-перше, спробуйте вирішити проблему мирним шляхом (це є переговори). По-друге, необхідно викласти до суб’єкта господарювання у письмовій формі свої вимоги (претензії) з посиланням на законодавчі акти або викласти їх у «Книзі відгуків і пропозицій», яка повинна бути розміщена у «Куточку споживача» на видному, доступному місці.

У разі необхідності головний спеціаліст з питань захисту прав споживачів виконкому районної у місті ради надасть вам кваліфіковану консультацію згідно норм законодавства України (вул. Шурупова, 2, кабінет. 112, тел. 50-38-24, прийомні дні: понеділок, четвер з 9.00 до 12.00 та 13.00 до 17.00).

 

Речі покупця у супермаркеті: хто за них відповідає?

 

Чи зобов’язані ми, споживачі, здавати речі при вході у супермаркет? Чому? І чи несе магазин відповідальність за здані речі покупців?

У кожному супермаркеті є написи про те, що споживач має покласти речі у камеру схову, щоб не було непорозумінь. І поруч – "адміністрація не несе відповідальності за збереження". Як це розуміти? На які закони спираються магазини?

Насправді покупці НЕ ЗОБОВ’ЯЗАНІ при вході в магазин здавати свої особисті речі. Це справа добровільна. А другим написом, про відсутність гарантій збереження, магазин просто вводить нас в оману!

Чому нас не можна примусити?

Здавши сумку, споживач укладає із магазином договір про безоплатне надання послуг зі зберігання своїх речей. Примусити нас укласти таку угоду НЕ МОЖНА! Змушуючи здавати сумки, працівники супермаркету порушують принцип добровільності укладання угоди. Не пускають із сумкою - знайте свої права! Ви маєте право зажадати книгу скарг і пропозицій і залишити в ній відповідний запис із вказівкою про порушення прав споживачів. Адже магазин порушує принцип публічності договору, оскільки він не має права відмовити в продажі товарів громадянинові за наявності можливості продати відповідний товар або зробити послугу (занесена в зал сумка продажу ніяк не перешкоджає).

Відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів ”, як і “Порядку здійснення торговельної діяльності й правил торговельного обслуговування населення ”, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №833 від 15.06.2006 р., НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО обов’язок покупців здавати свої речі в камери схову супермаркетів для реалізації права на здійснення покупок.

Охоронець – цар магазину?

Працівники магазинів НЕ МОЖУТЬ примусити при вході в торговельний зал пред’явити придбані в інших місцях товари, а при виході - перевіряти правильність чека й оглядати речі покупця. При виході з торговельного залу охоронець може ПОПРОСИТИ показати сумку. Причому сам він робити огляд не має права. Робити огляд може тільки співробітник міліції й лише в тому випадку, якщо покупець підозрюється в крадіжці товару.

Здав – неси відповідальність! Якщо ж ви поклали речі у камеру схову магазину, адміністрація супермаркету несе повну відповідальність за схоронність ваших речей, навіть незважаючи на наявність оголошення про зворотне. Адміністрація бере на себе обов'язок по збереженню зданих покупцями на зберігання речей. Це підтверджується видачею покупцеві номерного жетона, іншого знака, що засвідчує прийняття речі на зберігання (у відповідності до ст. 937 Цивільного кодексу України). Фактично ви укладаєте з адміністрацією супермаркету договір про зберігання.

Відповідальність магазину

Статті 950-951 Цивільного кодексу України передбачають відповідальність зберігача у випадку втрати або ушкодження речі.

"Стаття 951. Відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві

1. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

2. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості."

Якщо адміністрація супермаркету, у випадку ушкодження речей у камері схову відмовиться добровільно відшкодувати заподіяні збитки в повному розмірі, ви маєте право звернутися з відповідним позовом до суду.

І знову необхідно повторити золоте правило споживача:

Завжди зберігати документи, що підтверджують факт придбання продукції.

Це стосується як купівлі у магазині, в якому речі здаються для зберігання, так і для підтвердження вартості товарів, що знаходились у камері схову та були втрачені чи пошкоджені.

 

Самолікування може бути шкідливим  для вашого здоров'я

Реклама лікарських засобів: правові аспекти

 На конституційному рівні, в статті 49 Основного Закону, закріплено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Суттєвою складовою цього права є доступність лікарських засобів. Разом із тим, доступність лікарських засобів також передбачає доступність повної та достовірної інформації про ці засоби, їх ефективність та безпечність.

 Саме з метою забезпечення цього права держава регулює розповсюдження інформації про лікарські засоби за допомогою спеціальних правил й обмежень, а за їх порушення – шляхом притягнення до юридичної відповідальності.

 Для початку розберемося з категорійним апаратом. В розумінні Закону України «Про лікарські засоби» лікарські засоби це речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехнологічного походження, які застосовуються для запобігання вагітності, профілактики, діагностики та лікування захворювань людей або зміни стану і функцій організму.

До лікарських засобів належать:

діючі речовини (субстанції);

готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти);

гомеопатичні засоби;

засоби, які використовуються для виявлення збудників хвороб, а також боротьби із збудниками хвороб або паразитами;

лікарські косметичні засоби та лікарські домішки до харчових продуктів.

 В свою чергу під «рекламою» згідно із Законом України «Про рекламу» слід розуміти «інформацію про особу чи товар, розповсюджену в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначену сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару» .

 Рекламі лікарських засобів присвячена стаття 21 ЗУ «Про рекламу», відповідно до якої реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації повинна містити:

об’єктивну інформацію про лікарський засіб і здійснюватися так, щоб було зрозуміло, що наведене повідомлення є рекламою і що рекламований товар є лікарським засобом;

вимогу про необхідність консультації з лікарем перед застосуванням лікарського засобу;

рекомендацію щодо обов’язкового ознайомлення з інструкцією до застосування, щодо дається до лікарських засобів.

Реклама лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації не може містити посилань на терапевтичні ефекти стосовно захворювань, які не піддаються або важко піддаються лікуванню.

У рекламі лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації забороняється розміщення:

відомостей, які можуть справляти враження, що за умови вживання лікарського засобу чи застосування медичної техніки консультація з фахівцем не є необхідною;

відомостей про те, що лікувальний ефект від вживання лікарського засобу чи з застосування медичної техніки є гарантованим;

тверджень, що сприяють можливості самостійного встановлення діагнозу для хвороб, патологічних станів людини та їх самостійного лікування з використанням медичних товарів, що рекламуються;

посилань на лікарські засоби, медичну техніку, методи профілактики, діагностики, лікування і реабілітації як на найбільш ефективні, найбільш безпечні, виняткові щодо відсутності побічних ефектів;

посилань на конкретні випадки вдалого застосування лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації;

рекомендацій або посилань на рекомендації медичних працівників, науковців, медичних закладів та організацій щодо рекламованих товару чи послуги;

спеціальних виявлень подяки, вдячності, листів, уривків з них із рекомендаціями, розповідями про застосування та результати дії рекламованих товару чи послуги відокремих осіб;

інформації, що може вводити споживача в оману щодо складу, походження, ефективності, патентної захищеності лікарського засобу.

Забороняється вміщувати в рекламі лікарських засобів інформацію, яка дозволяє припустити, що лікарський засіб є харчовим, косметичним чи іншим споживчим товаром або що безпечність чи ефективність цього засобу обумовлена його природним походженням.

 У рекламі товарів та методів, що не належать до лікарських засобів, медичної техніки, методів профілактики, діагностики, лікування і реабілітації забороняється посилання на те, що ці товари мають лікувальні властивості, якщо такі властивості не підтверджені Міністерством охорони здоров’я України.

 Гадаємо, що зазначених вказівок виявилося все ж таки замало, бо, переглянувши рекламу і побачивши, наприклад, по телебаченню, чудові результати, багато людей, обминають візит до лікаря і направляються до аптечного закладу за «позбавленням від болю». На жаль, не завжди рекламовані лікарські засоби зможуть допомогти хворому, бо у кожного з чудодійних препаратів є свої протипоказання. Ось і виходить, що, не знаючи свого дійсного стану здоров’я, людина починає займатися самолікуванням і може ще більше собі зашкодити.

 Саме тому нормотворці передбачили зміни до вищезгаданого закону (Закон України від 19.04.2011 №3235-VI «Про внесення зміни до статті 21 Закону України «Про рекламу»), який 13 серпня 2011 року зобов’язав у рекламі лікарських засобів розміщувати текст попередження наступного змісту: «Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я». Розмір зазначеного застереження має бути не менше 15% площі чи обсягу (тривалості) всієї реклами.

 Наскільки прислухаються громадяни до цього попередження - покаже час, але, сподіваємося, що зазначені нововведення все ж таки позитивно відобразяться на здоров’ї мешканців міста.

Призначення лікування за телефоном

 Це питання є надактуальним для українських споживачів, адже самолікування та лікування без реальної участі лікаря є реальною проблемою не лише українського сьогодення. Всесвітня організація охорони здоров’я визначає проблему самолікування 4-ю найпоширенішою причиною смертності та виникнення нових небезпечних хвороб.

Перш за все, інформуємо Вас, що ніколи і ніякий лікар не може призначити Вам лікування за телефоном, так як лише описання симптомів не достатньо для постановки діагнозу, а навіть, якщо діагноз вже поставлений, то для коректного призначення ліків необхідно знати передумови та особливості протікання хвороби, наявність супутніх захворювань, мати на руках результати лабораторних досліджень та інші необхідні дані.

 Якщо Ви отримуєте консультацію телефоном, Ви ніколи не можете бути впевнені, що її надає Вам саме лікар, а не просто навчена певному готовому тексту людина. Лікар, який призначає медикаменти, несе відповідальність за життя і здоров’я пацієнта, а у разі телефонного призначення ліків, відповідальної особи по суті не має. І Ви залишаєтесь один на один зі своєю хворобою. В кращому випадку Ви ризикуєте лише грошима, в гіршому – життям.

Поради споживачам

 Просимо бути Вас обережними та обдумано ставитися до власного здоров’я.

 Пам’ятайте, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про суб’єкта господарювання та про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

 Відповідно до Закону України «Про лікарські засоби» маркування, що наноситься на етикетку, зовнішню та внутрішню упаковку лікарського засобу, повинно містити такі відомості:

назву лікарського засобу;

назву та адресу його виробника;

реєстраційний номер;

номер серії; способи застосування;

дозу діючої речовини в кожній одиниці та їх кількість в упаковці; термін придатності;

умови зберігання;

запобіжні заходи.

 До кожного лікарського засобу, що реалізується, додається інструкція про застосування лікарського засобу, яка повинна містити:

назву лікарського засобу;

загальну характеристику (хімічну назву, основні фізико-хімічні властивості,склад);

відомості про фармакологічні властивості;

показання для застосування;

протипоказання; взаємодію з іншими лікарськими засобами;

способи застосування та дози;

побічну дію;

запобіжні заходи;

форми випуску;

умови та строки зберігання;

умови відпуску.

 Оскільки лікарські засоби підлягають обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись також інформація про їх сертифікацію.

Нагадуємо, відповідно до п.11 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги споживача розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

 Під час продажу товару суб’єкт господарювання зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

 Відсутність зазначеного документа та інформації про суб’єкта господарювання (його найменування, місцезнаходження) призводить до того, що уповноважені органи у справах захисту прав споживачів не в змозі виконати покладені функції щодо захисту прав споживачів та вживати

заходів до таких суб’єктів господарювання, передбачених чинним  законодавством.

Звертаємо увагу, відповідно додатку №3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 № 172 «Про реалізацію окремих положень Закону України «Про захист прав споживачів», п.16 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 10.07.2005 №360 «Порядок відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів» лікарські засоби та вироби медичного призначення належної якості поверненню не підлягають.

 Маємо надію, що наша консультація буде Вам корисною.

Варто пам’ятати, що потрібно дотримуватися основного правила лікарської безпеки: менше довіряйте рекламі та більше – досвідченому лікарю.

 Бажаємо Вам здоров’я.

 

Хімчистка підвела

 Хімчистка - заклад, який покликаний спрощувати нам життя і надавати якісні послуги. Утім, іноді ми залишаємося незадоволені її роботою. Предметом розчарування є низький рівень сервісу, прострочений термін повернення речей чи непривітний персонал. Гірше, коли результатом візиту до хімчистки стають безповоротно зіпсовані речі та втрачені гроші.

 У більшості випадків виникає спірне питання між замовником послуг та виконавцем робіт щодо втрати якості речі. Зазначаємо, тільки незалежний експерт може визначити причину її псування чи пошкодження: використовувались неякісні або несумісні з тим типом тканини хімікати, був порушений процес чищення чи інформація на ярлику не відповідає дійсності.

 Хто винен і як захистити себе від подібних ситуацій?

Поради тим, хто хоче почистити, перефарбувати речі

 Пропонуємо розглянути низку практичних порад, які допоможуть захистити права споживачів у стосунках з недобросовісними працівниками хімчисток.

Порада перша. Будьте уважні до дрібниць та наполегливі у той момент, коли здаєте речі до хімчистки.

 Під час прийняття речі працівник хімчистки повинен її оглянути та попередити про можливі наслідки після обробки (усадку, проявлення прихованих дефектів, втрату якості матеріалів оздоблення, фурнітури тощо). Хороший спеціаліст, який приймає річ на хімічну чистку, повинен зразу визначити неякісний матеріал, несумісність маркування з дійсністю («ліві» ярлички зі знаками догляду) і повідомити про це замовника або взагалі відмовитись від виконання робіт. Якщо у майстерні прийняли річ, то повинні нести відповідальність за свою роботу.

Вкрай ретельно поставтеся до заповнення квитанції (договору) про надання послуг. Пам'ятайте – це єдиний документ, що залишиться у Вас та зможе, в разі чого, слугувати доказом на Вашу користь.

Наполягайте на тому, щоб він чітко описав стан речі та зазначив, наприклад, кількість плям, ґудзиків, наявність додаткових аксесуарів тощо.

Особливу увагу необхідно приділити графі, де вказується ступінь зносу речі. Тут працівники хімчистки дуже часто хитрують, зазначаючи завищений ступінь. Це дає можливість оцінити річ у копійки, що й будуть відшкодовані вам в разі завдання шкоди.

Пам'ятайте, що є лише чотири ступеня зносу:

10 відсотків (вироби, які не були у вжитку, без пошкодження волокон і забарвлення);

30 відсотків (вироби малозношені із незначним забрудненням, що не піддавалися раніш пранню, хімічній чистці або перефарбування, не мають пошкодження волокон і поривів);

50 відсотків (вироби ношені, прані, чищені, перефарбовані, вигорілі, із збитим ворсом, потерті, з невеликими поривами та штопанням, із значним забрудненням і заплямуванням, які мають зачіпки, незначні припали);

75 відсотків (вироби дуже забруднені, що піддавалися пранню, хімічній чистці, перефарбуванню, реставровані, мають витертість і вигорілі місця, припали, штопання, розриви, спущені петлі, плями, що зіпсували колір і волокна тканини, незначні пошкодження міллю, зваляний волосяний покров, пошкодження шкіряної тканини).

 Разом із відсотком зносу в квитанції (договорі) зазначається вартість прийнятої речі, яка установлюється за погодженням сторін або на підставі підтвердних документів.

Простежте, щоб у квитанції було чітко вказано дату повернення вам речі. Це дасть право вимагати від хімчистки сплати пені в разі прострочення терміну надання послуг (розмір пені відповідно до п. 5 ст. 10 Закону «Про захист прав споживачів» становить 3 відсотки від вартості послуг за кожен день затримки).

 Щоб не доходило до спірних моментів, то замовнику необхідно бути дуже уважним до кожної деталі, які записують працівники хімчистки до квитанції. Наприклад, якщо у квитанції (договорі) друкованими літерами зазначено: «клієнт попереджений, що хімчистка не відповідає за дефекти, що виникли в результаті неякісного виготовлення речі, відсутності маркування або її недостовірність». У цьому випадку добитися компенсації за зіпсовану річ буде майже неможливо. Тому, потрібно уважно вивчати інформацію, під якою ставите підпис. Поспіх і неуважність можуть дорого коштувати.

Порада друга. Будьте активні, відстоюючи свої права.

 Коли забираєте річі з хімчистки, огляньте їх одразу у присутності працівника хімчистки. Якщо вам повернули неякісно очищені або зіпсовані речі і не погоджуються з вашими зауваженнями, в першу чергу зверніться до адміністрації закладу. Вся інформація щодо підприємства (в тому числі, адреса, за якою можна знайти керівництво,контактні телефони) повинна міститися в «Куточку споживача». Останній, як правило, розміщено на видному та в легкодоступному місці. До керівництва краще звертатися з уже підготовленою письмовою скаргою. Це продемонструє серйозність ваших намірів і дасть зрозуміти, що ви готові відстоювати свої права. До скарги додайте копію квитанції з хімчистки та копії інших документів, що можуть бути доказами у справі (копія документу, що засвідчує вартість речі, копія довідки щодо оціночної вартості речі тощо).

Відшкодувати збитки допоможе Закон України «Про захист прав споживачів», згідно п.9 ст.10 якого виконавець зобов'язаний протягом місяця відшкодувати збитки, що виникли у зв'язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг). Виконавець не звільняється від відповідальності, якщо рівень його наукових і технічних знань не дав змоги виявити особливі властивості речі, прийнятої ним від споживача для виконання робіт (надання послуг).

Нагадуємо, вимоги споживача розглядаються після пред’явлення споживачем розрахункового документу (квитанції, договору), який засвідчує факт замовлення роботи (послуги).

 

Чи зобов’язані споживачі (покупці) здавати речі при вході у супермаркет?

Головний спеціаліст з питань захист прав споживачів  виконкому районної у місті ради повідомляє, що відповідно до п.21 постанови Кабіну Міністрів України від 15.05.2006 N 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 29.06.2011 N 706) суб'єкт господарювання зобов'язаний:

забезпечити доступ споживачів до торговельних об'єктів без здавання на збереження особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється у таких торговельних об'єктах;

створити умови для збереження речей споживачів, у разі, коли вхід до торговельного об'єкта з товарами, які реалізуються в таких закладах, заборонено.

 Не пускають із сумкою - знайте свої права! Ви маєте право зажадати «Книгу відгуків і пропозицій» і залишити в ній відповідний запис із вказівкою про порушення прав споживачів.

Звертаємо увагу, у деяких супермаркетах є написи про те, що споживач має покласти речі у камеру схову, адміністрація не несе відповідальності за збереження речей. Як це розуміти? На які закони спираються магазини?

Цим написом, про відсутність гарантій збереження, магазин вводить Вас в оману.

Якщо ж Ви поклали речі у камеру схову магазину, адміністрація супермаркету несе повну відповідальність за схоронність ваших речей, навіть незважаючи на наявність оголошення про зворотне. Адміністрація бере на себе обов'язок по збереженню зданих покупцями речей на зберігання. Це підтверджується видачею покупцеві номерного жетона, іншого знака, що засвідчує прийняття речі на зберігання (у відповідності до ст. 937 Цивільного кодексу України). Фактично Ви укладаєте з адміністрацією супермаркету договір про зберігання речей.

Відповідальність магазину (зберігача) у випадку втрати або ушкодження речі споживача (поклажодавця) передбачена статтями 950-951 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 951 збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

 Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Якщо адміністрація супермаркету, у випадку ушкодження речей у камері схову відмовиться добровільно відшкодувати заподіяні збитки в повному розмірі, ви маєте право звернутися з відповідним позовом до суду.

Як свідчить практика, при судовому розгляді спорів, що виникають між покупцями (споживачами) і суб’єктами, які здійснюють торгівельну діяльність, з приводу здачі й зберігання речей у магазинах та відшкодування збитків, завданих неналежним зберіганням таких речей, судами застосовуються норми, що регулюють договори зберігання.

За умовами договору зберігання, відповідно до ст.942 ЦК України зберігач зобов’язаний вживати усіх заходів для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов’язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Однак, попереджаємо, труднощі при захисті своїх прав виникають передусім при доведенні в суді обставин, на які посилається особа, майно якої пошкоджене або втрачене. Так, при здаванні сумок або інших речей на зберігання, ніде жодним чином не фіксується, що саме здається (наприклад, у сумці є мобільний телефон), опис переданих речей не робиться, оскільки таке законодавством не передбачено. Також важко назвати «вжиттям усіх заходів для забезпечення схоронності речі» зберігання речей у шафах або комірках, у кращому випадку - під ключ тощо.

Отже, якщо Ви не впевнені в тому, що ваші речі зберігатимуться належним чином, Ви маєте право відмовитися від зберігання ваших речей в комірках схову магазина і пересуватися приміщенням супермаркету (магазину) зі своїми речами, сумками тощо. Але, зауважимо, у вашій сумці не повинні бути товари, які реалізуються у даному магазині.

Хто має право перевіряти речі?

Працівники магазинів не можуть примусити при вході в торговельний зал пред’явити придбані в інших місцях товари, а при виході - перевіряти правильність чека й оглядати речі покупця.

При виході з торговельного залу охоронець може попросити показати сумку. Причому сам він робити огляд не має права. Робити огляд може тільки співробітник міліції й лише в тому випадку, якщо покупець підозрюється в крадіжці товару.

 

 

Що робити, коли техніка вийшла з ладу?

 

Основним питанням, з яким звертаються мешканці району є питання придбання неякісної побутової техніки (холодильників, мобільних телефонів, телевізорів тощо).

Досить логічною вимогою споживачів є вимога про обмін неякісного товару. Чому споживач повинен користуватися неякісною технікою, коли держава гарантує належну якість продукції та обслуговування. І це є досить зрозумілим.

Так дійсно, до 13.01.2006 року діяла стара редакція Закону України «Про захист прав споживачів», в якій було визначено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, за своїм вибором, має право вимагати:

пропорційного зменшення ціни;

безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Однак, нині діє нова редакція закону, якою визначено що споживач має право вимагати повернення коштів або обмін товару на якісний тільки у випадку виявлення істотних недоліків., тобто тих які взагалі не можуть бути усунуті, його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів або він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Тому звертаючись до магазину, де споживач придбав побутову техніку, з питанням виходу її з ладу, в більшості випадків він чує: Вам необхідно звертатися в сервісний центр, ми його будемо ремонтувати тощо.

Отже, що робити, коли придбана побутова техніка виявилась неякісною?

До спеціалістів відділу з питань захисту прав споживачів звернувся громадянин А. з питанням: придбав пральну машину в магазині побутової техніки. Через 3 місяці експлуатації вона вийшла з ладу. Звернувшись до магазину, в якому придбавав, менеджери (продавці) мене направили в сервісний центр. Спеціалісти сервісного центру сказали, що пральну машину необхідно привезти до центру для проведення гарантійного ремонту. Привіз, здав, і ось чекаю вже 1,5 місяця. Скільки ще чекати?

Такі звернення до спеціалістів є досить типовими, з якими звертається чи не 30% споживачів. Зупинимось на основних помилках, які були допущені гр.А:

1. Придбавши пральну машину в магазині побутової техніки, ви звертаєтесь до сервісної організації (за рекомендацією продавців). Так, це не є порушенням законодавства про захист прав споживачів, оскільки ви маєте право на свій вибір пред’явити свої вимоги як продавцеві за місцем купівлі товару, так і виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги (тобто сервісній організації), однак Ви не отримали іншу пральну машину у тимчасове користування з обмінного фонду, що передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. N 172 «Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів»

2. Самостійно транспортуючи в сервісну організацію товар, ви маєте шанс втратити право на гарантійний ремонт, пошкодивши товар під час перевезення.

3. Щодо терміну усунення недоліків, то зазначаємо, що в більшості випадків, здаючи техніку в ремонт, споживачі не звертають увагу на сутність тих документів які підписують, а сервісні організації (дрібним шрифтом) самостійно зазначають терміни усунення недоліків, які, до речі, можуть складати від 1 до 3 і більше місяців. Не читаючи уважно зазначені документи, Ви, своїм підписом, погоджуєтесь на більш довгий строк, ніж визначено законодавством (14 днів).

4. І в кінці, якістю виконаних робіт ви можете залишитися незадоволеними.

Отже, як правильно пред’являти претензії?

По-перше – При виявленні недоліків в товарі, звертайтесь виключно до продавця. Так, продавці можуть Вам рекомендувати звернутися самостійно в сервісний центр, однак товар Ви придбали в магазині, і відповідальність за якість проданого товару повинен нести тільки продавець

По-друге – Не забувайте вимагати від продавця (тільки в письмовій формі) видачу аналогічного товару з обмінного фонду магазину на час ремонту Вашого основного виробу (з переліком товарів, з яких утворюється обмінний фонд Ви можете ознайомитися у відповідного спеціаліста з питань захисту прав споживачів).

По-третє – обов’язково вимагайте (також в письмовій формі) усунення недоліків у строк 14 днів, а не в інший термін, що пропонується продавцем (виконавцем)

По-четверте – правильно і в повній мірі оформлюйте документи, що підтверджують факт здачі в гарантійний ремонт товару, з обов’язковим зазначенням: дати здачі, заявленого дефекту, опису зовнішнього вигляду (до найменшої подряпини), термін усунення дефекту та дату повернення.

По-п’яте - Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п'ять кілограмів продавцю, виробнику або сервісній організації та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виробника або того ж сервісного центру

По-шосте – будьте дуже уважні перед тим, як підписуєте будь – які документи, уважно перечитуйте, при виникненні запитань – перепитуйте. Ставлячи свій підпис, Ви погоджуєтесь на ті умови, що Вам пропонують.

По-сьоме – приймаючи техніку з ремонту – перевіряйте її справність, комплектність і цілісність одразу на місці

Всі необхідні консультації Ви можете отримати у головного спеціаліста з питань захисту прав споживачів виконкому районної у місті ради за телефоном 50-38-24

 

Щодо Порядку надання побутових послуг

Досить часто надходять звернення мешканців району щодо відшкодування збитків, що виникли у зв’язку з втратою, псуванням чи пошкодженням речі виконавцями побутових послуг (робіт) та прострочення термінів виконання замовлення.

Звертаємо увагу, що наказом Українського союзу об’єднань підприємств та організацій побутового обслуговування населення від 27.08.2000 № 20 затверджена група спеціальних правил по наданню окремих видів послуг. Перед тим, як скористатися побутовими послугами, споживачам рекомендуємо ознайомитися зі змістом цих інструкцій та дотримуватись наступних рекомендацій:

1. Побутові послуги надаються замовникам згідно з угодами, документальним підтвердженням укладання яких є такі документи: договір, розрахунковий документ установленої форми.

Розрахунковими документами, що засвідчують факт надання послуги, можуть бути:

 - касовий чек, якщо виконавець використовує реєстратор розрахункових операцій;

 - розрахункова квитанція, у разі виходу такого реєстратора з ладу або тимчасового відключення електроенергії;

 - квитанція, що є документом суворої звітності, якщо виконавець згідно їз законодавством не застосовує такий реєстратор.

2. У договорі (квитанції) на виконання побутових послуг (робіт) узгоджуються та вказуються ознаки (зовнішній вид) речей, які здаються на ремонт, їх оцінна вартість з урахуванням терміну експлуатації та зносу, матеріали, фурнітура, їх кількість (метраж) та ціна, термін виконання замовлення, відповідальність сторін за порушення умов угоди, затверджуються ескізи (рисунки) або зразки - моделі та інші умови. Замовник своїм підписом підтверджує згоду про умови договору.

Оцінна вартість речей, матеріалів замовника встановлюється за погодженням сторін або на основі поданих документів, що засвідчують їх ціну.

Визначення відсотку зносу на трикотажні, швейні, хутряні, шкіряні вироби, головні убори, взуття, на вироби в обробку (прання, хімічна чистка, фарбування) наведено у вищезазначеному нормативному акті.

Варто ознайомитися з описом кожної категорії зносу речей, тому що це істотно вплине на суму компенсації у випадку псування виробу.

 

 3. Виконавець зобов’язаний забезпечити повернення замовникові невикористані матеріали, наданих замовником, а також, за його бажанням, усіх замінених за плату деталей та комплектуючих виробів. До відома: у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 № 3161-IV).

І найголовніше, слід пам’ятати, документами, що надають право споживачам пред’являти вимоги щодо усунення недоліків у гарантійний термін, є касовий чек, договір, квитанція або гарантійний талон.

 

Щодо порядку розв’язання спорів  у сфері житлово-комунальних послуг

У зв’язку з надходженням численних звернень мешканців району з питання порядку вирішення спорів між ними, як споживачами житлово-комунальних послуг, та відповідними надавачами таких послуг, головний спеціаліст з питань захисту прав споживачів виконкому районної у місті  ради інформує.

По-перше, слід пам’ятати, що в Україні діє відповідна нормативно-правова база, що регулює відносини між споживачем та виконавцем житлово-комунальних послуг, а саме:

Закон України «Про житлово-комунальні послуги»;

Постанова Кабінету міністрів України від 20 травня 2009 р. № 529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»;

Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»;

Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. N 2246 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання»;

Постанова Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 р. N 1070 «Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів»;

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. N 1357 «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення» тощо.

 Даними правилами та порядками законодавчо визначені права та обов’язки кожної із сторін відносин: споживачами послуг та їх виконавців.

По-друге, слід пам’ятати, що надання певного виду послуг здійснюється виключно на підставі укладеного договору про надання послуг. Предметом такого договору є забезпечення виконавцем надання відповідного виду послуг, а споживачем – їх повна та своєчасна оплата. Також визначаються права, обов’язки сторін, порядок вирішення спорів та конфліктних ситуації, вимоги до послуг тощо. Тому, якщо між споживачем та виконавцем виникає спірна ситуація, споживачеві необхідно звернутися саме до раніше укладеного договору для підтвердження, який саме пункт договору було порушено і, відповідно, пред’являти до виконавця претензії.

По-третє. В кожному окремому випадку є особливості пред’явлення претензій. Однак незмінною є вимога щодо письмового оформлення виявлених невідповідностей та їх направлення до безпосереднього виконавця цих послуг.

Наведемо декілька витягів із нормативно-правових актів щодо порядку розв’язання спорів:

1. Витяг з Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»:

у разі порушення виконавцем умов цього договору споживачем та представником виконавця складається акт-претензія із зазначенням у ньому строків, виду порушення, кількісних і якісних показників послуг тощо;

представник виконавця повинен з'явитися за викликом споживача для підписання акта-претензії не пізніше ніж протягом двох робочих днів;

у разі неприбуття представника виконавця у визначений цим договором строк або необґрунтованої відмови від підписання акт-претензія вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два інших споживачі;

акт-претензія подається виконавцеві, який вирішує протягом трьох робочих днів питання щодо проведення перерахунку платежів або надає споживачеві обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій;

спори між сторонами розв'язуються шляхом проведення переговорів або у судовому порядку.

 2. Витяг з постанови Кабінету Міністрів України від 21.0.2005 № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»:

у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в договорі;

у повідомленні зазначається прізвище, ім'я та по батькові, точна адреса проживання споживача, а також найменування виду неналежно наданої або ненаданої послуги. Повідомлення споживача незалежно від його форми (усна або письмова) обов'язково реєструється представником виконавця у журналі реєстрації заявок споживачів. Представник виконавця зобов'язаний повідомити споживачеві відомості про особу, яка прийняла повідомлення (прізвище, ім'я та по батькові), реєстраційний номер повідомлення та час його прийняття;

представник виконавця, якому відомі причини неналежного надання або ненадання послуги, зобов'язаний невідкладно повідомити про це споживача та зробити відповідну відмітку в журналі реєстрації заявок, що є підставою для визнання виконавцем факту неналежного надання або ненадання послуг;

представник виконавця, якому не відомі причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний узгодити з виконавцем точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання їх не у повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг. У разі необхідності проведення такої перевірки у приміщенні споживача представник виконавця повинен з'явитися до споживача не пізніше визначеного у договорі строку;

у разі незгоди з результатами перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг споживач і виконавець визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об'єднання споживачів. За результатами повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представником об'єднання споживачів;

 за результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг (далі акт-претензія), який підписується споживачем та представником виконавця. Акт-претензія складається у двох примірниках по одному для споживача та виконавця;

у разі неприбуття представника виконавця в установлений договором строк для проведення перевірки кількісних та/або якісних показників або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії такий акт вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі;

акт-претензія реєструється уповноваженими особами виконавця у журналі реєстрації актів-претензій. Виконавець зобов'язаний розглянути такий акт-претензію і повідомити протягом трьох робочих днів споживача про її задоволення або про відмову у задоволенні з обґрунтуванням причини такої відмови. У разі ненадання протягом установленого строку виконавцем відповіді вважається, що він визнав викладені в акті-претензії факти неналежного надання або ненадання послуг. Спори щодо задоволення претензій споживачів розв'язуються у суді. Споживач має право на досудове розв'язання спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.

 3. Витяг з постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. N 1357 «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення»:

у разі порушення енергопостачальником умов договору споживач викликає представника енергопостачальника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються терміни, види, відхилення показників з надання послуг тощо (форму типового акта-претензії наведено у додатку 2 постанови);

акт-претензія складається споживачем та представником енергопостачальника і скріплюється їхніми підписами;

у разі неприбуття представника енергопостачальника протягом 3 днів з дня звернення у містах або 7 днів - у сільській місцевості споживач має право скласти акт-претензію у довільній формі;

у разі відмови представника енергопостачальника від підписання акта, акт вважається дійсним, якщо його підписали не менше ніж три споживачі або споживач і виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоврядування;

акт-претензія споживача подається енергопостачальнику, який у десятиденний термін усуває недоліки або надає споживачеві обґрунтовану відмову щодо задоволення його претензій;

у разі відмови енергопостачальника провести необхідні заміри параметрів якості електричної енергії споживач має право сам організувати проведення таких замірів. Проводити заміри параметрів якості електроенергії може організація, яка має відповідні повноваження або дозволи. У цьому випадку енергопостачальник повинен відшкодувати витрати споживача;

у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження;

у разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника;

акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника;

споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів;

енергопостачальник повідомляє споживача не пізніше ніж за 20 календарних днів до дня засідання комісії про його час і дату; • акт про порушення цих Правил не розглядається у разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживача про час і дату засідання комісії;

рішення комісії з розгляду актів оформляється протоколом, копія якого видається споживачу;

у протоколі зазначається інформація про причетність споживача до порушення цих Правил;

у разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються: відомості щодо обсягу та вартості не облікованої електричної енергії; розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 р. N 562 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією;

у разі відмови споживача від сплати вартості не облікованої електричної енергії енергопостачальник звертається з позовом до суду та має право припинити постачання електричної енергії після прийняття судом рішення на користь енергопостачальника (крім випадку виявлення факту самовільного підключення);

якщо між споживачем і енергопостачальником не досягнуто згоди щодо користування електричною енергією, її оплати, збереження приладів обліку тощо, спірні питання вирішуються в установленому законодавством порядку.

Слід пам’ятати, що споживачеві для правильного та обґрунтованого пред’явлення вимог необхідно знати не тільки вищевказані процедури, а й обов’язково зберігати документи, що засвідчують факт оплати послуг, що були надані.

 

ІНФОРМАЦІЯ щодо роз’яснення прав та обов’язків споживачів електроенергії,  порядку відключення споживачів від користування електроенергією.

До спеціаліста з питань захисту прав споживачів виконкому районної у місті ради надходять звернення, скарги від громадян району з питань припинення постачання електричної енергії та відключення споживачів від електромережі, щодо якості та перепадів напруги електричної енергії.

Роз’яснюємо дії споживачів у разі виникнення таких ситуацій згідно Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 (далі - Правила).

Вiдповiдно п. 3 Правил споживання електроенергії здійснюється тільки на пiдставi договору про користування електричною енергією, укладеного між енергопостачальною органiзацiєю i споживачем.

Споживачі, на нашу думку, повинні бути самі зацікавлені в оформленні договору, адже предметом договору є зобов’язання енергопостачальника здійснювати безперебійне постачання електроенергії в необхідних споживачу обсягах з гарантованим рівнем надійності, безпеки та якості, за умови своєчасної оплати споживачем спожитого товару.

У яких випадках енергопостачальник має право тимчасово припиняти постачання електричної енергії та відключати споживачів від електромережі?

Відповідно до п. 34 Правил енергопостачальник має право тимчасово припинити енергопостачання споживача у разі:

проведення планових ремонтів електроустановок і електричних мереж;

виникнення режимів, безпосередньо не пов'язаних з аварією, за яких провадиться обмеження відпуску електричної енергії та потужності.

 При цьому енергопостачальник повідомляє через засоби масової інформації про тимчасового припинення постачання електричної не пізніше ніж за 10 днів.

Під час виникнення аварійних режимів енергопостачальник протягом 5 днів після виникнення аварії повинен повідомити споживачів про причини тимчасового припинення постачання електричної енергії.

Крім того, згідно із Правилами енегопостачальник має право відключити споживача від електромережі у разі:

самовільного підключення споживача до електричної мережі (п. 35 Правил).

У випадку виявлення факту самовільного підключення споживача енегопостачальник має право відключити його від енергопостачання без попередження;

відсутності доступу у енергопостачальника до приладів обліку (далі - ПО) споживача протягом двох розрахункових періодів та ненадання споживачем відомостей про кількість спожитої ним електроенергії. У цьому випадку енергопостачальник має право відключити споживача від енергопостачання через 30 днів після дати відправлення енергопостачальником письмового попередження про припинення постачання електричної енергії споживачу (п. 30 Правил);

розкрадання електричної енергії, навмисного пошкодження ПО та зриву пломби (п.35 Правил).

Необхідно зазначити, що у випадку виявлення у споживача порушення Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, енергопостачальник складає відповідний акт. На підставі складеного акту енергопостачальник має право без попередження відключити споживача від енергопостачання та визначити величину збитків, завданих споживачем;

несплати за встановлення нового ПО у разі пошкодження, втрати або неправильної роботи попереднього ПО з вини споживача (п. 35, 17 та 53 Правил).

порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію або порушення умов договору про реструктуризацію заборгованості (п. 35 Правил).

 При цьому у разі несплати споживачем за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20-й день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30-й день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі (п. 27 Правил);

невиконання припису Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії (п. 35 та 48 Правил);

зниження показників якості електричної енергії з вини споживача (п. 35 Правил);

остаточного припинення користування електроенергією споживачем та розірвання з ним договору. При цьому енергопостачальник припиняє подачу електричної енергії на об'єкт споживача та вживає заходів для запобігання розкраданню чи пошкодженню ПО, використанню електроенергії без обліку (п. 6 Правил).

 Забороняється відключення споживачів перед вихідними та святковими днями (п.27 Правил).

Відновлення енергопостачання споживача здійснюється протягом 3 днів у містах та 7 днів у сільській місцевості після усунення порушень і оплати споживачем заборгованості, витрат на повторне підключення та збитків, завданих енергопостачальнику (п. 36 Правил).

У разі розгляду спірних питань у судовому порядку термін відключення споживача не повинен перевищувати 1 місяця за умови відсутності у нього заборгованості за спожиту електричну енергію.

Поради споживачам:

забезпечувати збереження ПО і пломб на них у разі розміщення ПО в квартирі або на іншому об’єкті споживача (п.42 Правил);

невідкладно повідомляти енергопостачальника про всі недоліки в роботі ПО. При цьому, у разі виявлення зовнішнього пошкодження ПО, зриву пломби або його несправності в роботі споживач зобов'язаний негайно письмово повідомити про це енергопостачальника (п. 14 та 42 Правил). Якщо Ви своєчасно письмово повідомите електропостачальника про пошкодження ПО або пошкоджені пломби (до виявлення порушення енергопостачальником) та за умови відсутності явних доказів навмисного пошкодження ПО або зриву пломб, відключення Вам не загрожує та нарахувань збитків не проводитиметься.

забезпечувати безперешкодний доступ представникам енергопостачальника після пред'явлення ними службових посвідчень до квартири або іншого об'єкта для обстеження ПО, електроустановок та електропроводки (п. 39 та 42 Правил). При проведенні даного обстеження рекомендуємо запросити свідків.

проводити знімання показань ПО щомісяця та своєчасно оплачувати спожиту електричну енергію відповідно до умов договору користування електроенергією (або умов договору про тимчасове без облікове користування електроенергією) та Правил (п. 32 та 42 Правил). Своєчасна і повна оплата споживачів за спожиту електроенергію є важливим і необхідним елементом надійної роботи енергопостачальника, а значить і безперебійного і якісного постачання електроенергії.

повідомити енергопостачальника у разі виявлення в платіжному документі помилкових показань ПО (п. 29 Правил);

надавати розрахункові документи на вимогу енергопостачальника для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показанням ПО (п. 42 Правил).

До уваги споживачів!

Рекомендуємо:

претензії щодо надання послуг, пов’язаних з постачанням електроенергії пред’являти письмово в двох примірниках, з яких один реєструється у енергопостачальника, а другий – залишається енергопостачальнику (або направити рекомендованим листом з повідомленням);

ініціювати проведення звірок з енергопостачальником щодо достовірності оплати та відповідності показань ПО;

зберігати платіжні документи (квитанції), що підтверджують факт оплати спожитої електроенергії.

 Якщо будуть документальні докази, тим більше у Вас шансів на успіх у відстоюванні своїх прав у разі їх порушення.

Поради для споживачів щодо перепадів напруги і як наслідок - вихід із ладу побутової техніки.

Пунктом 41 Правил передбачені права споживача на одержання згідно із законодавством відшкодування збитків внаслідок порушення його прав, а п.43 цих Правил передбачена відповідальність енергопостачальника за шкоду заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством.

Роз’яснюємо дії споживачів у разі виникнення такої ситуації згідно Правил:

1. У разі порушення енергопостачальником умов договору споживач повинен звернутися з письмовою заявою до енергопостачальника, у якій зазначити дату, час коли сталася перенапруга, перелічити побутові товари, які вийшли з ладу в наслідок цього.

2. Подати заяву до підприємства, яке надає житлово-комунальні послуги з проханням здійснити обстеження стану електромережі помешкання споживача та складання відповідного акту обстеження (крім споживачів, які проживають у приватних будівлях).

3. Звернутися до відповідних спеціалізованих сервісних центрів для проведення ремонтів побутової техніки, яка вийшла з ладу. Обов’язково запросити акти технічного обстеження з зазначенням причини виходу з ладу побутової техніки, а саме перепад напруги та квитанції щодо сплаченої вартості ремонтних робіт.

4. Після цього необхідно звернутися до енергопостачальника з письмовою вимогою про відшкодування матеріальних витрат за ремонт побутової техніки відповідно до квитанції про сплату ремонтних робіт, або вимогою про повернення вартості побутової техніки, на яку є висновок щодо не можливості ремонту для цього необхідно надати копії розрахункових документів з магазинів, що засвідчують вартість техніки.

5. У разі відмови енергопостачальником в добровільному порядку відшкодувати понесені споживачем збитки, споживач за наявності всіх вищезазначених документів та звернень повинен звернутися до суду за захистом своїх прав, як це передбачено ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів». Від сплати державного мита споживачі звільнюються.

Компенсацію за отриману моральну шкоду споживач може одержати тільки в судовому порядку.

Звертаємо вашу увагу, що у разі коли внаслідок перенапруги побутова техніка, яка вийшла з ладу і не може бути відремонтована, то за клопотанням споживача суд призначає незалежну експертизу, яка визначить остаточну вартість цієї техніки для одержання компенсації.

Поради для споживачів щодо перевірки якості електричної енергії.

Пунктом 41 Правил передбачені права споживача на одержання якісних послуг з електропостачання. Пунктом 49 Правил передбачено порядок оформлення претензій у разі відхилень показників з надання послуг.

Роз’яснюємо дії споживачів у разі виникнення такої ситуації згідно Правил:

1. У разі порушення енергопостачальником умов договору щодо надання якісної напруги (220 В) споживач повинен звернутися з письмовою заявою до енергопостачальника про виклик представника енергопостачальника для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються терміни, види, відхилення показників з надання послуг тощо. Акт-претензія складається споживачем та представником енергопостачальника і скріплюється їхніми підписами.

2. У випадку неприбуття представника енергопостачальника протягом 3 днів з дня звернення у містах або 7 днів — у сільській місцевості споживач має право скласти акт-претензію у довільній формі.

3. Якщо представник енергопостачальника відмовився від підписання акта, акт вважається дійсним, якщо його підписали не менше ніж три споживачі або споживач і виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоврядування.

4. Акт-претензія споживача подається енергопостачальнику, який у десятиденний термін усуває недоліки або надає споживачеві обґрунтовану відмову щодо задоволення його претензій. Якщо споживач залишився не задоволений результатами проведених замірів, він може звернутися до суду для оскарження складеного енергопостачальником акту.

Для вирішення питань, пов'язаних зі споживанням електроенергії, енергозбереження у побуті та інших, споживач може обрати один із наступних варіантів вирішення проблеми:

1. Звернутись з претензією до постачальника електроенергії за адресою: ВАТ «Е К «Дніпрообленерго» Криворізькі міські електричні мережі - 50099, м. Кривий Ріг, вул. Карла Маркса, 41, тел. 92-31-32; «Енергозбут»: вул. Станіславського, 6, м. Кривий Ріг, тел. 26-19-21.

2. Звернутись до суду самостійно за захистом порушених прав.

 

Щодо термінів гарантійного ремонту техніки

З питанням щодо строків проведення ремонтів до спеціалістів відділу з питань захисту прав споживачів виконкому міськради звертається майже половина споживачів, у яких вийшла з ладу побутова техніка.

 Таке питання стало чи не найактуальнішим після введення в дію нової редакції Закону України «Про захист прав споживачів» (далі-Закон), відповідно до якої майже унеможливився обмін неякісного товару на якісний або повернення коштів. Однак на перше місце за своєю значущістю вийшов гарантійний ремонт (або, як в Законі визначено, безоплатне усунення недоліків товару).

Так, дійсно, на сьогоднішній день при виявленні недоліків у товарі, у понад 90% випадків, здійснюється безоплатний гарантійний ремонт. Нажаль, даною редакцією Закону залишилось чітко не визначеним питання строку проведення ремонту та взагалі не визначено, скільки ж разів може ремонтуватись побутова техніка протягом строку дії гарантії (зустрічаються випадки, коли один і той же товар ремонтується два, три, чотири рази). При зверненні до магазину, де споживач придбав техніку, продавці (менеджери з продажу), направляють споживача до сервісного центру для проходження гарантійного ремонту. І споживач спокійно йде… Хто є більш освіченими, залишають товар в магазині і вимагають від магазину усунення недоліків в строк 14 днів.

До кого все ж таки треба звертатись у разі виявлення недоліку?

Дійсно, при виявленні недоліків в товарі, в більшості випадків (понад 70%) споживачі, за рекомендацією продавців, звертаються до сервісної організації самостійно. Так, це не є порушенням законодавства про захист прав споживачів, оскільки Ви маєте право на свій вибір пред’явити свої вимоги як продавцеві за місцем купівлі товару, так і виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги (тобто сервісному центру). В даному випадку продавці, користуючись статтею Закону і направляють Вас самостійно звернутись до сервісу.

Однак спеціалісти відділу іншої думки і рекомендують звертатись саме до продавця товарів, а не до сервісної організації.

Чому саме до продавця?

По-перше, товар Ви придбали в магазині, і тому відповідальність за якість проданого Вам товару повинен нести тільки продавець.

По-друге, здаючи техніку в гарантійний ремонт, тільки від продавця необхідно вимагати видачу аналогічного товару у тимчасове користування з обмінного фонду, що передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. N 172 «Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів»

По-третє, у випадку порушення строків ремонту, саме від продавця будете вимагати обміну неякісного товару на якісний.

Сервісна організація, в даному випадку, є тією службою, яка тільки виконує гарантійне та післягарантійне обслуговування техніки.

Який же термін усунення недоліків?

Відповідно до п.9 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.

І саме згодою сторін, в більшості випадків, підприємці і користуються. При здаванні товару в безоплатний ремонт, споживачеві видається такий собі "Акт приймання-передачі в ремонт", який споживач, не читаючи, підписує. І чекає…

Здаючи техніку в ремонт, споживачі не звертають увагу на сутність тих документів які підписують, а підприємці (дрібним шрифтом) самостійно зазначають терміни усунення недоліків, які, до речі, можуть складати від 1 до 3 і більше місяців. Не читаючи уважно зазначені документи, Ви, своїм підписом, погоджуєтесь на значно довгий строк, ніж маєте право (14 днів). Це і є прояв суті норми Закону  «за згодою сторін в інший строк» . Особливо це актуально при здачі в ремонт мобільних телефонів!

Тому увага! Ви маєте право не погоджуватись на усунення недоліків у строк, більший за 14 днів, який пропонується продавцем (сервісною організацією).

Обов’язково вимагайте (обов’язково в письмовій формі) усунення недоліків у строк саме 14 днів, а не в інший термін, що Вам пропонується, і не забувайте вимагати від продавця (тільки в письмовій формі) видачу аналогічного товару з обмінного фонду магазину на час ремонту Вашого основного виробу (з переліком товарів, з яких утворюється обмінний фонд Ви можете ознайомитися у відповідного районного спеціаліста з питань захисту прав споживачів).

Щодо доставки повідомляємо, що доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п'ять кілограмів продавцю, виробнику або сервісній організації та їх повернення споживачеві здійснюються за рахунок продавця, виробника або того ж сервісного центру.

Це стосується як доставки під час придбання побутової техніки так і під час її транспортування до сервісу.

В жодному разі не здійснюйте доставку великогабаритної техніки (пральних машин, холодильників, бойлерів тощо) самостійно, щоб Вам не казали продавці. При самостійному транспортування Ви можете самостійно пошкодити техніку та втратити право на безкоштовне гарантійне обслуговування.

І запам’ятайте, придбаваючи техніку, приймаючи її з ремонту – перевіряйте її справність, комплектність, цілісність і заповнення оригінальних гарантійних документів одразу на місці.

 

Як уникнути обрахування?

 

 Для цього необхідно уважно стежити за діями касира. Обслуговуючи покупця товарів касир повинен відповідно до п.23 постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006р. №833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення»:

чітко назвати суму, що підлягає сплаті, суму, одержану від споживача, і покласти гроші окремо на видному місці;

оформити розрахунковий документ на повну суму покупки;

назвати споживачеві належну йому суму здачі та видати її разом з розрахунковим документом, при цьому паперові купюри і розмінну монету видати одночасно.

 Про послідовність вказаних дій необхідно пам'ятати, оскільки деякі касири, користуючись неуважністю покупців, дають здачу в такому порядку: спочатку чек, потім дрібні гроші, якщо покупець ще не відійшов – паперові купюри.

Якщо покупця обрахували, а касир цього не визнає, залишається лише одна можливість повернути гроші – «зняти касу». У кожному касовому апараті враховуються усі покупки і фіксується сума одержаних від покупців грошей.

Якщо касир працював сумлінно, сума готівки у касі і сума, яка зафіксована у касовому апараті, повинні співпадати. Якщо грошей виявиться більше ніж зафіксовано, це і є гроші покупця. Касир не повинен мати особистих грошей на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо).

 Слід пам'ятати, правильність розрахунку необхідно перевіряти на місці, не відходячи від каси.

 Необхідно мати на увазі, що бувають інші форми обрахування. Наприклад, коли покупець придбаває багато товарів, касир включає вартість покупки, яку покупець не купував. Бувають випадки, коли ціна на товар, зазначена на вітрині, не співпадає з ціною, вказаною у чеку. Тому, необхідно уважно звіряти ціни товарів, які реально купуються, з тими, що вказані у чеку.

 Якщо під час розрахунку споживач встановить невідповідність ціни товару, необхідно звернутися до керівництва магазину з вимогою зробити відповідний перерахунок. Якщо споживачу законні вимоги відмовляться задовольнити, треба зробити відповідний запис у «Книзі відгуків і пропозицій» і звернутися за консультацією до спеціаліста з питань захисту прав споживачів виконкому районної у місті ради. Потрібно мати чек і зазначити повне найменування суб’єкта господарювання та його адресу.

 Додатково повідомляємо, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» повноваженнями проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію наділені спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав та інтересів і його територіальні органи. Таким органом у Дніпропетровській області є Головне Дніпропетровське обласне управління у справах захисту прав споживачів (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Барикадна, 23).

 

Які вимоги до маркування харчових продуктів на сьогоднішній день?

Маркування харчових продуктів здійснюється відповідно до вимог Закону України від 12.05.1991р. № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» редакції Закону від 01.12.2005р. № 3161-ХV та Закону України від 06.09.2005р. № 2809-15 «Про безпечність та якість харчових продуктів» та інших відповідних нормативних документів.

 Статтею 1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» визначено, що неправильно маркованим вважається харчовий продукт, якщо, зокрема, його етикетка не відповідає обов’язковим вимогам цього Закону щодо етикетування харчового продукту. Статтею 38 зазначеного Закону встановлені обов’язкові вимоги до етикетування харчових продуктів, а також заборонено обіг харчових продуктів, етикетування яких не відповідає вимогам зазначеної статті.

 Крім того, згідно з вимогами зазначеної статті усі харчові продукти, що знаходяться в обігу в Україні, етикетуються державною мовою України та містять у доступній для сприймання споживачем формі інформацію про склад харчового продукту у порядку переваги складників, у тому числі харчових добавок та ароматизаторів, що використовувались у його виробництві.

 Відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація про продукцію повинна містити дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування – про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок).

 Перелік харчових добавок, дозволених для використання в Україні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 січня 1999 року № 12 «Про затвердження переліку харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах».

 Вимоги «Санітарних правил і норм по застосуванню харчових добавок», затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23.07.1996 року № 222 (загальна частина), поширюються на харчові добавки та продукти з ними, які надходять для реалізації на територію України, виробляються на підприємствах харчової промисловості та громадського харчування незалежно від їх відомчої належності, підпорядкування та форми власності. На споживчій упаковці харчових продуктів, виготовлених із застосуванням харчових добавок, необхідно вказувати назву кожної харчової добавки (хімічну чи торговельну назву або міжнародний символ).

 Згідно з інформацією, наданою Міністерством охорони здоров’я України, ароматизатори символом „Е” не позначаються, а вказується їх клас (наприклад, натуральний, ідентично-натуральний) та назва. У разі використання ароматичних емульсій (основ) мають бути зазначені їх складові.

25 лютого 2011 року набув чинності Технічний регламент щодо правил маркування харчових продуктів, розроблений з урахуванням вимог Законів України «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про захист прав споживачів», «Про дитяче харчування», а також положень Директиви Європейського Парламенту та Ради від 20 березня 2000 року № 2000/13/ЄС про наближення законодавства держав-членів про етикетування, оформлення та рекламування продуктів харчування та Директиви Комісії від 30 січня 2008 року № 2008/5/ЄС щодо обов’язкового зазначення на етикетці певних продуктів харчування деякої докладної інформації, окрім тієї, що передбачена у Директиві 2000/13/ЄC Європейського Парламенту та Ради.

Проте ще протягом 9 місяців з дня його офіційного опублікування виробникам дозволено використовувати виготовлені чи замовлені пакувальні матеріали та етикетки без врахування вимог технічного регламенту. Харчові продукти зі «старими» етикетками, розміщені на ринку не пізніше 9 місяців зі вступу в дію нового техрегламенту, мають право залишатися в продажі до завершення строку придатності.

 В технічному регламенті чітко прописано, яким повинно бути маркування окремих видів продукції, з наведенням прикладів. Так, вказуються вимоги до шрифту, яким написана назва і склад продукції, до використання загальних назв у складі продукції, до маркування харчових добавок.

 Технічний регламент також уточнює, коли виробник зобов’язаний вказувати компоненти, які містить продукт в мінімальній кількості, а в яких випадках допускається не вказувати цю інформацію.

 Слід зазначити, що технічний регламент запобігає введенню в оману споживачів, адже, гарантує їхнє право на чітку, зрозумілу та доступну інформацію про продукт на етикетці.

Перш за все маркування продукту, який Ви купуєте, повинно містити інформацію на державній – українській мові. Згідно з вимогами технічного регламенту, серед переліку обов’язкової інформації, яка повинна вказуватись на етикетці харчового продукту:

його назва та склад;

кількість харчового продукту у встановлених одиницях виміру;

часові характеристики придатності;

умови зберігання;

умови та рекомендації використання, якщо харчовий продукт потребує особливих умов використання;

назва та повна адреса і номер телефону виробника, фактична адреса потужностей (об’єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів назва та повна адреса і номер телефону імпортера, а також контактні дані підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача, у разі якщо цим підприємством не є виробник;

номер партії виробництва;

інформація про наявність чи відсутність у складі харчового продукту генетично модифікованих організмів;

інформація щодо місця походження для харчових продуктів, які лише упаковані або розфасовані в Україні;

поживна (харчова) цінність із позначенням кількості білків, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 г (100 мл) харчового продукту та енергетичної цінності (калорійності) вираженої в кДж та/або ккал на 100 г (100 мл) харчового продукту;

застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями споживачів (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров’я при його споживанні;

позначення знака для товарів і послуг, за яким харчовий продукт реалізується (за наявності);

позначення нормативного документа, згідно з яким виготовлений харчовий продукт вітчизняного виробництва.

Щодо переліку інгредієнтів, то їх повинні зазначати у порядку зменшення їхньої масової частки, яка була використана в процесі виробництва або приготування харчового продукту.

Зазначення складу харчового продукту в маркуванні є необов’язковим для харчових продуктів, що складаються виключно з одного інгредієнта, у разі, якщо назва продукту співпадає з назвою інгредієнта або якщо назва продукту дозволяє однозначно визначити цей інгредієнт.

 Маркування харчових продуктів має містити детальну інформацію про наявність у складі підсолоджувачів.

 Обов’язково зазначають в маркуванні харчового продукту інгредієнти, назва яких зазначена у назві чи на малюнку, чи на зображенні пакування. Кількість окремого інгредієнта (класу інгредієнтів), виражена у відсотках, має відповідати його кількості, яка використана під час виробництва або приготування харчового продукту (зокрема, «Майонез 67%»; «Масло вершкове 72,5%»; «Молоко коров‘яче питне 2,5%»; «Спред солодко вершковий 40%»).

Інформацію щодо часових характеристик придатності виробник може подавати вказуючи дату випуску та кінцеву дату споживання, або дату випуску та строк придатності. Однак, зазначення інформації про часові характеристики придатності харчового продукту у його маркуванні не є необхідним для:

свіжих фруктів, ягід і овочів, картоплі, які не очищені від шкірки, не нарізані або не оброблені жодним способом (за винятком зародків насіння і стручкових плодів (наприклад, пагонів бобових);

оцту;

кухонної солі, окрім йодованої;

цукру у твердій формі;

кондитерських виробів, що складаються майже цілком з ароматизованого цукру та цукру, обробленого за допомогою барвників, які постачаються виключно закладам ресторанного господарства;

м’якого морозива, яке виготовляється у закладах ресторанного господарства і одразу ж реалізується.

Водночас повинні зазначатися умови зберігання харчового продукту, за яких він зберігає свої властивості впродовж строку придатності.

 В маркуванні харчових продуктів, які можуть змінювати свої властивості після відкривання герметичного пакування, повинен вказуватись термін зберігання після відкривання герметичного пакування.

Ще одним важливим моментом, коли йдеться про харчові продукти, є рекомендації з вживання або приготування харчових продуктів. Адже харчова продукція повинна містити інформацію щодо правильного застосування цього продукту так, щоб цей харчовий продукт був використаний його споживачем за призначенням.

 Шрифт, яким подається інформація на етикетці, відповідно до вимог ТР не повинен бути меншим ніж 1,8 мм. Якщо ж маркування неможливо виконати шрифтом такого розміру, то допускається 0,8 мм.

 Якщо на паковані харчові продукти невеликих розмірів (площа однієї сторони не перевищує 10 см2) неможливо нанести повністю необхідний текст інформації щодо продукту, тоді інформацію, що характеризує харчовий продукт необхідно розташовувати на листку-вкладиші, який додають до кожної індивідуальної або групової одиниці пакування.

 Окрім цього технічного регламенту, який визначає загальні вимоги до маркування (етикетування) розфасованих харчових продуктів, діє національний стандарт ДСТУ 4518:2008 "Продукти харчові. Маркування для споживачів. Загальні правила", який повинен бути переглянутим.

Довідково.

 Технічний регламент - закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва (згідно з Законом України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності").

 

Що потрібно пам'ятати

У ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» вказаний перелік прав та обов’язків споживача. 

Крім прав, важливим у цій статті є і обов’язки споживача - як гарантії безпеки його здоров’я. Так, споживач зобов’язаний перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації на товар, що обов’язково додається до такого товару; в разі необхідності роз’яснення умов та правил використання товару - до початку експлуатації звернутися за такими роз’ясненнями до продавця; користуватися товаром відповідно до його призначення, а також дотримуватись умов, встановлених виробником товару в експлуатаційній документації.

У разі придбання харчових товарів, крім компонентів, що містяться в продукті, необхідно звертати увагу і на терміни придатності для вживання.

При підписанні договорів споживчого кредиту уважно ознайомитися з основними його умовами, і в разі виникнення якихось питань, не соромитися з’ясовувати їх суть у кредиторів.

Потрібно завжди пам’ятати, що у випадку виникнення необхідності захистити свої споживчі права, будь-який громадянин може завжди розраховувати на гідну підтримку і допомогу фахівців з питань захисту прав споживачів органів місцевого самоврядування та контролюючих органів нашого міста, а також на розгляд його спору в судових інстанціях.

Серед найбільш поширених помилок у діях споживачів можна відзначити їх зневажливе ставлення до таких формальностей як – збереження чеку на придбання товару, заповнення належним чином гарантійних документів.

Саме ці документи є ключовою і первинною ланкою у вирішення будь-якого спору між споживачем і виробником (продавцем).

Дата публікації:       18 червня 2013 р.